Потепління клімату призводить до дуже відчутних наслідків, що загрожують благополуччю та життю людей. Одне з найнебезпечніших — зростання рівня Світового океану через танення великих льодовиків. У той час як головним засобом боротьби залишаються оптимізація промисловості та перехід на низьковуглецеві технології, вчені не виключають і геоінженерне втручання.
На минулих нещодавно конференціях Американського геофізичного союзу та Європейського геологічного союзу обговорювали радикальні ідеї боротьби з таненням льодовиків. За підсумками цих дискусій вчені з університету Чикаго разом з колегами з Фінляндії та Німеччини випустили «Білу книгу» про геоінженерне втручання.
В опублікованому документі гляціологи вперше публічно визнали можливість технологічного підходу до проблем, що виникають через танення льодовиків. Там немає конкретних розробок, це радше заклик до «великої ініціативи» на майбутнє.
Два найбільші крижані щити — Антарктичний і Гренландський — поступово деградують під дією клімату, що тепліє. Їхнє танення неминуче за будь-якого сценарію, розрахованого до кінця століття. Це головні винуватці підвищення рівня Світового океану, який із середини ХІХ століття виріс майже на 20 сантиметрів.
«Ми не можемо зупинити зростання рівня моря, але можемо його загальмувати на той час, поки людство здійснює перехід до низьковуглецевої економіки», — написали автори «Білої книги».
Вчені розглядають два типи втручань. Перше передбачає закріплення у підошви льодовиків деяких «шторів», які перешкоджатимуть теплій океанській воді їх підточувати. Попередні розрахунки показали, що досить невелике екранування. Наприклад, для льодовика Туейтса в морі Амундсена в Антарктиді навіть 80-кілометрова ізоляція на морському дні покращить ситуацію.
Другий підхід полягає в тому, щоб загальмувати потоки талої води з-під льодовика в морі. За припущенням вчених, якщо талу воду відвести, то руйнація льодовика сповільниться, а то й зовсім припиниться. Це можна зробити, пробуривши дренуючі свердловини в ложі льодовика або штучно заморозити його.
До чого приведе кожен із підходів, можна лише гадати. Цілком можливо, що донні екрани відводитимуть теплу воду до прилеглих шельфових льодовиків, а їх установка порушить життя місцевих морських мешканців та прибережних поселень людей. Буріння менш травматично для екологічної обстановки, але чи буде воно ефективно і чи не дешевше поступово адаптуватися до мінливого клімату, ніж підключати «важку інженерію»?
Розробка геоінженерних підходів вимагатиме не один десяток років, а також широкого обговорення зі спеціалістами різних напрямків. Вчені вважають, що варто почати з Арктики, яка доступніша і роботи там дешевші, ніж в Антарктиді. Однак необхідно врахувати, що узбережжя Північного Льодовитого океану населяють корінні народи — роботи в районі льодовика можуть вплинути на їхнє життя.
У будь-якому випадку все це потрібно обговорювати, прораховувати, зважувати ризики та узгоджувати з усіма сторонами, яких торкається подібне втручання.
