Побачити екстремальні космічні події виходить не завжди. Тому астрономи «слухають» Всесвіт за допомогою радіотелескопів, фіксуючи повторювані радіосигнали, що випускаються білими карликами і нейтронними зірками, але бувають і винятки. Наприклад, нещодавно виявлений китайськими дослідниками сигнал, що повторюється кожні 44 хвилини, був пов’язаний із залишком наднової. Нічого подібного вчені раніше не зустрічали.
Нещодавно виявлений клас радіовипромінювачів — довгоперіодичні радіотранзієнти — характеризується надзвичайно довгими періодами обертання від хвилин до годин. Їхня природа довго залишалася невідомою. Річ у тому, що тривалі періоди не вписуються в традиційні моделі нейтронних зірок чи білих карликів. Зокрема, раніше Naked Science розповідав про подвійну систему GLEAM-X J0704-37 (з білим та червоним карликами), яка випускала радіосигнал тривалістю від 30 до 60 секунд, що повторюється в середньому кожні 2,9 години.
Новий сигнал астрономи зафіксували за допомогою Даоченського радіотелескопа (DART), а повторювався приблизно кожні 44 хвилини (2656,23 ± 0,15 секунди), тобто повільніше, ніж сигнали, що випускаються звичайними нейтронними зірками.
Результати дослідження, текст якого доступний на півночі препринтів Корнеллського університету (США), показали, що відстань до джерела збігається з такою до залишку наднової G22.7-0.2, всередині якої розташувалася нейтронна зірка DART J1832-0911. Її обертання, однак, сповільнилося через акреційний диск, сформований матеріалом, що залишився після вибуху. Якщо висновки астрономів правильні, DART J1832-0911 стане першим виявленим довгоперіодичним радіотранзієнтом, пов’язаним із залишком наднової.
Це важливо, оскільки кидає виклик існуючим моделям еволюції нейтронних зірок відразу після наднових спалахів — скидання верхньої оболонки і гравітаційного колапсу ядра в кінці життєвого циклу масивних світил. Обертаються ці об’єкти з величезною швидкістю, а потужне випромінювання випускають з обох полюсів. При цьому вісь обертання коливається, створюючи характерний «пульс» (його астрономи і фіксують за допомогою радіотелескопів).
Зафіксований сигнал, однак, вказує на стабільну та впорядковану магнітну структуру джерела та його уповільнене обертання (внаслідок взаємодії з акреційним диском). Тому, що оптичні спостереження за допомогою інших телескопів не виявили в області, що спостерігається, ніяких видимих об’єктів, дослідники припустили, що джерело пов’язане з залишком наднової G22.7-0.2.
Автори наукової роботи наголосили, що їхні результати допоможуть зрозуміти еволюційні процеси нейтронних зірок безпосередньо після вибуху. Відкриття також розширює розуміння природи довгоперіодичних радіотранзієнтів. Щоправда, підтвердити чи спростувати зв’язок зафіксованого сигналу із залишками наднової має бути за допомогою подальших спостережень та досліджень.
