Шлюб або тривалі стосунки часто здаються суспільною нормою. Проте все більше людей вирішують залишатися самотніми на все життя. Хоча самотність пропонує незалежність і свободу, вона також може становити труднощі, особливо в наступні роки.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Psychological Science, глибоко вивчає людей, які залишалися самотніми все життя, виявляючи важливі відмінності як у їх задоволеності життям, так і в особистісних рисах порівняно з тими, хто перебуває у стосунках. Дослідження проводила доктор Джулія Стерн, старший науковий співробітник Бременського університету в Німеччині. Її команда проаналізувала дані понад 77 000 європейців віком від 50 років і старше, що зробило це перше дослідження такого роду, яке досліджує неодружених людей у різних культурах.
Самотнє життя: більше, ніж просто стосунки
Дослідницька група дивилася не лише на те, хто наразі неодружений. Вони копали глибше, створюючи різні категорії: людей, які ніколи не жили з партнером, тих, хто ніколи не одружувався, і тих, хто ніколи не мав тривалих стосунків. Цей детальний підхід виявив щось захоплююче: люди, які ніколи не були в серйозних стосунках, показали нижчі показники екстраверсії, відкритості та задоволеності життям порівняно з тими, хто наразі самотній, але мав попередній досвід стосунків.
Культурний контекст має значення
Ваше місцезнаходження як самотньої людини може вплинути на ваше задоволення життям. Дослідження показало, що в країнах з вищим рівнем шлюбів, особливо в південній Європі, самотні люди, як правило, почуваються менш задоволеними своїм життям.
Це свідчить про те, що суспільні очікування щодо шлюбу можуть посилити почуття ізоляції або неадекватності для неодружених у цих регіонах. Дивно, але рівень релігійності в країні не вплинув істотно на задоволеність життям самотніх людей. Це вказує на те, що культурні норми стосунків відіграють більш помітну роль у формуванні їхнього благополуччя, ніж релігійні впливи.
Вік і стать неодружених
Дослідження показало, що вони, як правило, щасливіші від свого неодруженого статусу, ніж неодружені середнього віку. Самотні жінки також повідомили про більшу задоволеність життям, ніж самотні чоловіки. Доктор Стерн припускає, що неодружені люди похилого віку можуть знайти більше спокою зі своїм статусом, коли вони перевищать вік, коли їхні однолітки активно створюють сім’ї та одружуються.
Особистісні відмінності одиноких людей
Виникає одне велике питання: чи певні типи особистості змушують людей залишатися самотніми, чи самотність формує особистість? Докази вказують на перше.
«Найімовірніше, у вас є ці ефекти відбору: наприклад, люди з більшою екстравертністю мають більшу ймовірність вступити в стосунки», — пояснив д-р Стерн.
Однак вона наголошує, що це середні ефекти і не стосуються всіх – ви знайдете багато самотніх екстравертів та інтровертів у партнерстві.
Самотні люди повідомляють про нижчу задоволеність життям
Результати дослідження підкреслюють значні наслідки для здоров’я. Дослідження показали, що задоволеність життям і такі риси особистості, як екстраверсія та сумлінність, сильно впливають на результати здоров’я та навіть на смертність. Люди з вищим рівнем цих рис мають тенденцію до кращого фізичного та психічного здоров’я. У міру старіння людей і зростання їхньої залежності від мереж підтримки ці зв’язки стають ще важливішими.
Задоволення потреб літніх неодружених
Самотні, які часто мають нижчі оцінки за цими рисами та задоволеністю життям, можуть зіткнутися з підвищеним ризиком для здоров’я. Це підкреслює важливість задоволення їхніх конкретних потреб для сприяння більш здоровому старінню та загальному добробуту.
«Якщо є відмінності, вони можуть бути особливо важливими для людей похилого віку, які стикаються з більшими проблемами зі здоров’ям і фінансовими проблемами», — зазначив д-р Стерн. «Їм потрібна додаткова допомога, а допомога зазвичай полягає в партнері».
Це дослідження підкреслює потребу в кращих системах підтримки для самотніх людей, особливо з віком. Доктор Стерн виступає за розробку нових програм, які б враховували особистісні відмінності та допомагали літнім неодруженим спілкуватися з однодумцями.
«Якщо у них є люди, які піклуються про них або регулярно доглядають за ними, це може допомогти», — сказав доктор Стерн.
Підтримка одиноких людей
Оскільки все більше людей вирішують жити самотніми життями, суспільство має адаптуватися. Це дослідження не лише підкреслює відмінності між неодруженими та партнерськими людьми – воно вказує на нагальну потребу в системах підтримки, які працюють для всіх, незалежно від статусу стосунків. Отримані результати вимагають творчих рішень, які виходять за рамки традиційного сімейно-орієнтованого підходу до догляду та підтримки.
За допомогою громадських програм, соціальних мереж чи систем охорони здоров’я ми повинні гарантувати, що окремі люди мають доступ до такого ж рівня підтримки та догляду, який часто отримують партнери через їхні стосунки. Це дослідження Бременського університету знаменує собою важливий крок до розуміння та вирішення унікальних проблем, з якими стикаються неодружені протягом усього життя. Оскільки наше суспільство продовжує розвиватися, ці ідеї можуть допомогти сформувати більш інклюзивні системи підтримки, які обслуговуватимуть усіх, незалежно від статусу стосунків. Дослідження опубліковано в журналі Psychological Science.
