Страх формує поведінку людини, впливаючи на реакції та механізми виживання. Деякі страхи є вродженими, але інші можна позбутися через досвід, що давно цікавить нейробіологів. Тепер дослідники виявили важливий мозковий шлях, який допомагає придушувати страх і відкриває нове розуміння того, як ми адаптуємося до сприйнятих загроз. Ці відкриття можуть сприяти розробці інноваційних методів лікування страхових розладів, таких як фобії, тривожні розлади та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Мозок допомагає нам позбутися страху
Дослідження, проведене вченими з Центру Сейнсбері-Велкома (SWC) при Університетському коледжі Лондона (UCL), проливає світло на нейронні механізми, що стоять за придушенням страху. Під керівництвом доктора Сари Медерос та професорки Соні Хофер дослідники вивчали, як ми позбуваємося страху.
«Люди народжуються з інстинктивними реакціями страху, наприклад, відповіддю на гучні звуки або швидко наближаючі об’єкти», — пояснює доктор Медерос. «Однак ці реакції можна подолати через досвід – наприклад, діти вчаться насолоджуватися феєрверками, а не боятися їхніх гучних вибухів. Ми хотіли зрозуміти механізми мозку, які лежать в основі такого навчання.»
Дослідники застосували новий експериментальний метод із використанням мишей. Спочатку тварини ховалися при появі тіні, що розширюється згори, імітуючи хижака. Однак з часом вони навчилися зберігати спокій, що дозволило вченим дослідити, як працює механізм пригнічення страху.
Розшифровка мозкового шляху страху
Розширюючи свої попередні відкриття, команда вивчала вентролатеральне колінчасте ядро (vLGN) – область мозку, яка може пригнічувати реакції страху.
Було зроблено дві важливі знахідки:
- Певні області зорової кори є ключовими для процесу навчання.
- vLGN зберігає спогади, пов’язані з попереднім досвідом загроз.
«Ми виявили, що тварини не могли навчитися пригнічувати страхові реакції, коли певні ділянки зорової кори були деактивовані. Проте, після того, як вони навчилися контролювати страх, кора вже не була необхідною для цього процесу», — зазначає доктор Медерос.
Ці відкриття кидають виклик традиційним уявленням про роль кори головного мозку в навчанні та пам’яті.
Нове бачення навчання та пам’яті
«Довгий час вважалося, що саме кора головного мозку є головним центром навчання та пам’яті. Проте ми виявили, що ключову роль у зберіганні спогадів про загрози відіграє субкортикальна структура vLGN, а не зорова кора», — пояснює професорка Хофер.
Ця нервова мережа слугує містком між когнітивними процесами неокортексу і «вбудованими» поведінковими реакціями мозкового стовбура, що дозволяє організму адаптувати свої інстинктивні реакції.
Клітинні та молекулярні механізми навчання
Команда також дослідила молекулярні механізми цього процесу.
- Виявилося, що навчання супроводжується збільшенням нейронної активності у vLGN.
- Процес активується викидом ендоканабіноїдів – молекул, що регулюють настрій і пам’ять.
При зустрічі з візуальною загрозою активність у vLGN зростає, що допомагає гальмувати страхові реакції.
Можливості для лікування страхових розладів
Ці результати можуть мати велике значення для клінічної медицини.
«Наші відкриття можуть допомогти зрозуміти, що йде не так у мозку при розладах страху, таких як фобії, тривожні стани та ПТСР», — додає професорка Хофер.
Дослідники вже планують співпрацювати з клініцистами для вивчення цих нейронних шляхів у людей. Зокрема, вони сподіваються розробити нові, точніші методи лікування страхових розладів, які будуть ефективнішими за традиційну когнітивно-поведінкову терапію.
Висновок: нові перспективи вивчення мозку
Розуміння механізмів придушення страху може привести до проривів у лікуванні тривожних розладів. Дослідження прокладає шлях до більш ефективних методів терапії, що можуть цілеспрямовано впливати на vLGN для швидкого та довготривалого пригнічення патологічного страху. Робота опублікована в журналі cience.
