Уявіть на мить: що таке секунда? Тік-так на вашому годиннику? Частка хвилини? Ми живемо за секундами, плануємо за ними, вимірюємо ними успіхи та невдачі. Здається, щось, а секунда — величина постійна, непорушна. Та ні. Виявляється, наше сучасне розуміння секунди, засноване на старих добрих цезієвих атомних годинниках, вже не встигає за технологіями. З’явився новий чемпіон часу — оптичний годинник, настільки точний, що поряд з ним нинішній еталон виглядає… ну, скажімо так, трохи неквапливим. І це не просто академічний інтерес, чи знаєте. Це початок тихої революції, яка може змінити наше бачення світу.
Чому секунда раптом стала «не тією»?
Нинішнє визначення секунди, прийняте ще 1967 року, ґрунтується на підрахунку коливань атомів цезію-133. Це було гігантським стрибком уперед порівняно з астрономічними методами! Цезієвий годинник неймовірно стабільний і надійний. Вони — робітники конячки глобальної системи часу, основа Всесвітнього координованого часу (UTC), яким живе вся планета. Довгі роки всі були задоволені.
Але наука не стоїть дома. У лабораторіях по всьому світу зародився новий клас хронометрів — оптичний атомний годинник. У них використовуються інші атоми (наприклад, стронцій, ітербій, алюміній) та лазери, що працюють в оптичному діапазоні частот. А що таке частота? По суті, це кількість «тиків» за секунду. У оптичного годинника ці «тики» відбуваються в сотні тисяч разів частіше, ніж у цезієвих. Уявіть собі маятник: що частіше він гойдається, то точніше можна відміряти короткий проміжок часу. Ось і оптичний годинник дозволяє «нарізати» секунду на неймовірно дрібні часточки.
Наскільки дрібні? Найкращі зразки можуть помилитися менше ніж на секунду за час, що перевищує вік Всесвіту! Порівняно з ними точність у 15-16 знаків після коми у цезієвого годинника здається майже грубою. І ось тут виникає парадокс: у нас є інструменти, які вимірюють час настільки краще існуючого зразка, що сам стандарт стає гальмом. Настав час для апгрейду. У 2022 році метрологічне співтовариство вирішило: час готуватися до нового визначення секунди на основі оптичного годинника. Мета — 2030 рік.
Годинник у валізі: Повернення «Леді Грінвічського часу»?
Здавалося б, що простіше? Є найкращий годинник — беремо його за основу. Але не все так просто. По-перше, оптичний годинник — це не компактні наручні гаджети. Це цілі лабораторні установки: вакуумні камери, найскладніші лазерні системи, кріогенне охолодження, хитромудра електроніка… Все це займає столи, а то й цілі кімнати. І воно неймовірно примхливе.
По-друге, і це головне, щоб встановити глобальний стандарт, потрібно бути абсолютно впевненим, що найкращий годинник у різних лабораторіях світу (а їх поки що менше сотні) показує один і той же час із потрібною точністю. Як їх порівняти? Передавати сигнали оптоволокном або через супутники? Пробували. Виявилося, що перешкоди та затримки в лініях зв’язку вносять похибку, яка зводить нанівець всю надточність самого годинника.
І тут вчені дійшли рішення, яке здається трохи божевільним у XXI столітті. Потрібно фізично привезти один супер-годинник до інших! Пам’ятаєте Рут Белвілл, «Леді Грінвічського часу», яка на початку XX століття розвозила точний час Лондоном зі своїм хронометром? Схоже, її справа живе, тільки тепер замість кишенькового годинника — 800-кілограмові установки, а замість таксі — спеціально обладнаний трейлер чи вантажний відсік літака.
Поїздка із квантовими «яйцями»
Уявіть собі завдання: упакувати установку, де атоми утримуються в «світловій пастці» — такому собі невидимому контейнері з лазерних променів, — і провезти її сотні, а то й тисячі кілометрів, автобанами, через тунелі, а може, й повітрям. Найменший поштовх, вібрація, перепад температури – і вся тендітна система може «розсипатися». Як каже один із учасників проекту, це все одно що везти найніжніші яйця у картонці зі світла, сподіваючись, що вона не пригадується. Мурашки по шкірі, слово честі.
Саме такий вояж здійснили команди з Німеччини (PTB) і Японії (RIKEN). до Німеччини, у Брауншвейг, для звіряння з ще одним стаціонарним комплексом PTB. Справжнє роуд-шоу високих технологій!
Що показали виміри?
І якими є результати цих безпрецедентних «гастролей»? По-перше, найголовніше: доведено, що транспортабельний оптичний годинник — це реальність. Їх можна перевозити і вони зберігають свою точність. Виміри, зроблені в Німеччині та Великій Британії, практично збіглися. Це величезний крок уперед.
По-друге, порівняння деяких пар годинника показало рекордне в історії узгодження — різниця була на рівні однієї частини на квінтильйон (одиниця з 18 нулями!). Це фантастичний результат, що підтверджує потенціал технології.
Але, як це часто буває у науці, без сюрпризів не обійшлося. Хоча окремі пари годинників «домовилися» добре, при порівнянні всієї групи з чотирьох хронометрів вилізли невеликі, але статистично значущі розбіжності. Звідки вони взялися? Неідеальний контроль температури атомів? Невраховані взаємодії з лазерним випромінюванням? Ефекти оточення? Поки що неясно. І це, мабуть, найцікавіше. Саме такі незрозумілі поки що розбіжності — це точки зростання, які вказують, де ще треба копати, щоб довести технологію до абсолютної досконалості, необхідної для глобального стандарту.
Не лише час: Гравітація на кінчику лазера
Дивовижна точність оптичного годинника відкриває двері і в інші області. Згадаймо Ейнштейна та її загальну теорію відносності. Один із її наслідків — гравітаційне уповільнення часу. Простіше кажучи, що сильніша гравітація, то повільніше тече час. Біля підніжжя гори годинник йде трохи повільніше, ніж на вершині. Різниця незначна — для перепаду висот в 1 сантиметр це приблизно одна квадрильйонна частка відсотка!
Звичайним годинником таке не вловити. А ось оптичним — цілком під силу. Порівнюючи хід двох таких годинників на різній висоті, можна виміряти цю різницю з вражаючою точністю. Це відкриває шлях до створення нового покоління інструментів для геодезії — надточного виміру висот та гравітаційного поля Землі. Уявіть мережу таких годинників навколо вулкана або зони тектонічного розлому. Найменші зміни висоти поверхні, що віщують виверження або землетрус, можуть бути зафіксовані заздалегідь. Звучить як фантастика? Можливо, але робота у цьому напрямі вже триває.
Переписуючи реальність, тик-так за тиком
Отже, що ми маємо? Епічний квест із перевизначення фундаментальної одиниці часу. Вчені створили годинник, що кидає виклик нашому розумінню секунди, і тепер возять ці тендітні шедеври інженерної думки по світу, щоб переконатися в їхній надійності та узгодженості.
Навіщо це все? А потім, що секунда лежить в основі безлічі інших фізичних величин і вимірів — від швидкості світла до сили електричного струму, від маси до калібрування навігаційних систем. Уточнюючи секунду, ми підвищуємо точність усієї фізичної картини світу. Ми хіба що отримуємо можливість «наблизити» зображення дійсності, розглянути деталі, які були приховані в тумані похибок.
Шлях до нового визначення секунди до 2030 ще не пройдено. Будуть нові подорожі годинника, нові порівняння, аналіз даних, пошук джерел розбіжностей. Але перший, найскладніший крок зроблено. Транспортабельний оптичний годинник доказав свою життєздатність. Тихий бунт проти старої секунди набирає обертів. І хто знає, які ще відкриття чекають на цьому шляху до серця часу?
