У тьмяному присмерку арктичного зимового дня, коли низьке сонце простягає свої помаранчеві промені над замерзлим морем, група дослідників свердлить отвір у кризі й встановлює водяну помпу на водневому паливі. Виглядає це непомітно — шматок труби, що стирчить із металевого циліндра, — але в ньому закладено великі надії на захист цього ландшафту. Незабаром помпа починає викачувати морську воду з-під криги й виливати її на поверхню, утворюючи тонкий шар води, який за ніч замерзає, потовщуючи існуючий лід.
Сподіваються, що чим міцнішою буде крига, тим менше ймовірності, що вона розтане в теплі літні місяці.
З 1979 року, коли розпочалися супутникові спостереження, температури в Арктиці зростали майже вчетверо швидше за середньосвітові. Площа морського льоду зменшилася приблизно на 40%, а найстаріший і найтовстіший лід скоротився на тривожні 95%. За останніми оцінками вчених, за збереження нинішніх тенденцій перший день без криги в Арктиці може настати вже до 2030 року, тобто через п’ять років.
Дослідники представляють британську неприбуткову організацію Real Ice, яка прагне зберегти цей зникаючий ландшафт. Їхні попередні дослідження показали, що закачування лише 25 см морської води на поверхню льоду стимулює ріст ще й ізнизу, додаючи ще 50 см товщини. Це відбувається тому, що процес затоплення прибирає теплоізоляційний сніговий шар, дозволяючи більшій кількості води замерзати. У результаті товщина льоду досягала 2 метрів — що відповідає нижній межі багаторічного льоду в Арктиці.
«А якщо це підтвердиться в масштабах, ми покажемо, що, витрачаючи відносно мало енергії, можна досягти великих результатів за зиму,» — каже Андреа Чекколіні, співгенеральний директор Real Ice. Разом із колегою Сіаном Шервіном вони сподіваються розробити підводного дрона, який би самостійно вимірював товщину льоду, закачував воду й рухався далі.
Цієї зими вони провели найбільше польове випробування: розмістили вісім помп на площі майже пів квадратної милі поблизу містечка Кембридж-Бей у регіоні Кітікмеот, Нунавут (Канада). Тепер вони чекають результатів до червня.
Їхня робота лежить у центрі дебатів щодо того, як пом’якшити наслідки глобального потепління й чи не завдасть така інтервенція більше шкоди, ніж користі.
Втрати морського льоду мають наслідки, що виходять далеко за межі Арктики. Наразі білий льодовий покрив відбиває близько 80% сонячної енергії назад у космос. Без нього темна океанська вода поглинатиме тепло, ще більше нагріваючи планету. За даними Інституту океанографії Скриппса (Каліфорнія), повне зникнення морського льоду еквівалентне додатковим 25 рокам викидів вуглекислого газу. Крім того, це змінює океанічні течії, посилює шторми та сприяє лісовим пожежам у Каліфорнії.
Всередині Арктики зникнення льоду означає втрату середовища проживання та продовольчої безпеки для тварин, мікроорганізмів і корінних громад.
«Чесно кажучи, мене це лякає,» — каже Талія Максаґак, виконавча директорка Торгової палати Кітікмеоту, про зміну морського льоду. Лід замерзає пізніше й стає тоншим, ускладнюючи подорожі між островами. «Люди зникають, провалюючись під кригу,» — додає вона. Лід необхідний для полювання, рибальства й збору дикої оленини та мускусного бика, які мігрують двічі на рік.
Максаґак допомагає Real Ice консультуватися з місцевою громадою й підтримує їхню роботу: «Якщо Real Ice знайде спосіб продовжити замерзання льоду, це буде дуже корисно для майбутніх поколінь.» Джерело
