Близько 25 мільйонів років тому, задовго до появи величних і миролюбних гігантів океану, серед предків китів існували маленькі, дивні та хижі створіння. Один випадковий день на австралійському узбережжі став початком відкриття нової, досі невідомої науки виду, який може пролити світло на ранні етапи еволюції китів.
Палеонтологи офіційно описали Janjucetus dullardi — химерну істоту з опуклими, мов тенісні м’ячі, очима, зубастою пащею та мордою, схожою на акулю. Незважаючи на відносно невеликі розміри — ювенільний екземпляр міг уміститися на звичайному ліжку, — цей хижак був спроєктований для полювання і мав потужні щелепи, здатні розривати здобич.
За словами Еріка Фіцджеральда, старшого куратора відділу хребетних Музею Вікторії, тварина виглядала наче дивний гібрид кита, тюленя та персонажа з Pokémon, але представляла собою окрему, унікальну гілку еволюційного дерева.
Викопні рештки, що складаються з частини черепа, вухових кісток та зубів, були знайдені у 2019 році на узбережжі штату Вікторія, відомому багатими покладами викопних морських тварин. Ця ділянка, зокрема пляж Джан Джук, неодноразово ставала місцем знахідок найнеординарніших форм давніх китів. Janjucetus dullardi став лише четвертим відомим представником родини мамалодонтид — ранніх китів, що існували в олігоцені, близько 34–23 мільйонів років тому.
Ці невеликі, до трьох метрів завдовжки, хижаки були ранньою гілкою еволюції, яка згодом привела до сучасних вусатих китів — синіх, горбатих та малих смугачів. Вони суттєво відрізнялися від сучасних родичів, імовірно, навіть мали рудиментарні задні кінцівки, що виступали з тулуба, як маленькі стовпчики. Повну картину їхньої будови можна буде відновити лише у разі, якщо коли-небудь вдасться знайти більш повний скелет — знахідка, яку можна назвати дивом.
Назву вид отримав на честь Россa Далларда, аматора-палеонтолога, який і виявив череп. Даллард знайшов рештки під час чергової прогулянки на відпливі, коли з урвища стирчав чорний фрагмент, що виявився зубом. Усвідомивши, що це не належить жодній сучасній тварині з цього регіону, він надіслав фото до Музею Вікторії, де Фіцджеральд одразу запідозрив відкриття нового виду.
Подібні викопні знахідки зустрічаються вкрай рідко, адже скелети китів зберігаються лише у виняткових умовах. За мільйони років більшість решток знищуються ерозією, течіями або стають здобиччю падальників. Саме тому кожен добре збережений зразок відкриває нові можливості для розуміння того, як давні кити жили, харчувалися та пристосовувалися до змін середовища.
Науковці зазначають, що подібні відкриття допомагають досліджувати, як давні морські види реагували на тепліший клімат, що може стати ключем до прогнозування майбутніх змін у сучасних океанічних екосистемах. Тим часом Росс Даллард готується святкувати свою найціннішу знахідку тематичною «китовою вечіркою» — з іграми, десертами у формі китів та спогадами про шестирічне очікування підтвердження, яке завершилося відкриттям виду, що поєднав у собі риси мультяшного героя та безжального хижака.
