Вчені для дослідження Сонця застосовують спеціальний тип телескопа — коронограф. Його принцип роботи полягає в імітації сонячного затемнення: спеціальний диск перекриває яскраве світло зорі, що дозволяє астрономам розгледіти значно тьмянішу зовнішню атмосферу — корону Сонця, яку практично неможливо побачити під час спостереження за повним диском.
Нещодавно один із таких інструментів зафіксував дещо несподіване. Коронограф, яким користується Національне управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA), зробив зображення, на якому крім корони Сонця опинився ще один небесний об’єкт — Місяць.
Мова йде про прилад Compact Coronagraph-1 (CCOR-1), що встановлений на супутнику GOES-19. Завдяки своїй унікальній позиції, він має особливий огляд Сонця, поєднуючи моніторинг нашої зірки з даними спостереження за Землею. CCOR-1 був розроблений і виведений на орбіту у червні 2024 року як сучасна заміна старішим коронографам, які вже давно відпрацювали свій ресурс, але все ще продовжують функціонувати.
NOAA планує оснастити подібними інструментами й майбутні супутники серії GOES, щоб забезпечити безперервність досліджень та кращий моніторинг сонячної активності. Тож випадкове «втручання» Місяця на зображеннях не лише стало цікавою астрономічною знахідкою, а й нагадало про точність і масштабність роботи цих нових приладів.
Основна причина, чому NOAA приділяє таку увагу розвитку нових коронографів, полягає в моніторингу космічної погоди — явищ, які відбуваються на Сонці й безпосередньо впливають на нашу планету. Ось кілька ключових аспектів:
По-перше, спостереження за сонячною короною дозволяє відстежувати корональні викиди маси. Це гігантські викиди плазми та магнітних полів у космос, які, досягнувши Землі, можуть спричиняти магнітні бурі. Такі події впливають на роботу електромереж, навігаційних систем, супутників та навіть авіації.
По-друге, завдяки новим коронографам вдається краще вивчати сонячний вітер — постійний потік заряджених частинок від Сонця. Його зміни визначають загальний стан космічного середовища біля Землі. Своєчасне виявлення аномалій допомагає прогнозувати можливі збої у зв’язку та GPS.
По-третє, ці інструменти дають можливість створювати більш точні прогнози космічної погоди. Це важливо не лише для супутникових операторів чи авіаційних компаній, а й для майбутніх місій у глибокий космос — від польотів на Місяць до планованих експедицій на Марс.
І нарешті, такі спостереження допомагають краще зрозуміти фізику самого Сонця — як формуються магнітні поля, чому виникають спалахи й що керує динамікою його атмосфери. Це фундаментальні знання, без яких важко уявити розвиток сучасної астрофізики.
