Науковці дедалі активніше звертаються до палеокліматичних даних, щоб зрозуміти, як Земля реагує на зміни температури та вмісту вуглекислого газу в атмосфері. Аналіз відкладень у льодових ядрах, осадових породах та коралах дозволяє відтворити картину кліматичних коливань, що відбувалися мільйони років тому. Ці архіви демонструють закономірності, які допомагають прогнозувати можливі сценарії майбутнього потепління.
Дослідження минулих епох показують, що навіть незначне зростання концентрації CO₂ спричиняло суттєві зміни кліматичних систем, зокрема підняття рівня океану та зміщення кліматичних зон. Вчені виявили, що теплі періоди супроводжувалися не тільки вищими середніми температурами, а й більш екстремальними погодними явищами — потужними штормами, тривалими посухами та таненням льодовиків.
Отримані дані використовують для вдосконалення кліматичних моделей, які прогнозують наслідки сучасного глобального потепління. Завдяки порівнянню з минулими змінами дослідники можуть точніше оцінити швидкість і масштаб майбутніх кліматичних зрушень, що особливо важливо для підготовки адаптаційних стратегій у сільському господарстві, енергетиці та захисті прибережних територій. Палеокліматика доводить, що минуле може стати ключем до розуміння кліматичного майбутнього планети.