За допомогою даних, які отримав європейський супутник CryoSat-2, вчені збільшили кількість відомих підлідних антарктичних озер до 766. Їх у 231 спостерігаються циклічні зміни рівня води – такі водоймища називають активними.
Тала вода утворюється під льодовиком двома шляхами. Перший – геотермальні джерела. Другий — при русі льодовика по породі, що лежить під ним, через тертя виникає багато тепла. Ця вода накопичується в низинах, з’являються підлідні озера. Вони можуть суттєво впливати на рух льодовика, прискорюючи його. Також ці водойми грають помітну роль процесах танення льодовиків, опосередковано регулюючи його швидкість.
Але що дуже важливо — якщо вода з цих озер витікає, рано чи пізно вона потрапляє в океан. Там прісні потоки порушують течії, а також можуть спричинити серйозні зрушення в екосистемах. Щоб передбачати такі події та оцінювати їхній вплив на океани, вченим треба розуміти, як «працюють» підлідні озера. Однак їх вивчення з очевидних причин утруднене.
Один із методів виявлення підлідних озер — вимір висоти льодовика над рівнем моря. Її коливання у зв’язку з кліматичними явищами передбачувані (випадання опадів чи танення). А от якщо під льодовиком є озеро, то коливання рівня води в ньому відіб’ються на висоті льодовика. Причому це станеться не відразу після дії кліматичних факторів або зовсім не пов’язане з ними.
У новій роботі вчені з Лідського, Единбурзького та Ліверпульського університетів (Великобританія) застосували саме цей метод та виявили 85 нових активних підлідних озер Антарктиди. Для аналізу вони використовували набір даних, отриманих радіовисотоміром із синтезованою апертурою місії CryoSat-2 з 2010 до 2020 року. Це виміри висоти льодовиків на широті від 88 градусів (південної) і вище, тобто здебільшого прибережні регіони континенту.
З відкритих науковцями 85 активних підлідних озер 73 розташовані у Східній Антарктиді, 12 – у Західній. Шість озер знаходяться в межах восьми кілометрів від кордону, до якого льодовик ще лежить на суші, а далі тримається на воді. І лише кожна п’ята «нова» водойма лежить під відносно повільним льодовиком, більша їх частина утворилися під льодовиками, які рухаються зі швидкістю понад 50 метрів на рік.
Точні форми та розміри озер цей метод визначити не дозволяє, лише порівняно загальні параметри. Але, наскільки можна судити, майже всі ці озера витягнуті, причому їхня довга вісь не обов’язково збігається з напрямом руху льодовика. Автори наукової роботи пов’язали це з особливостями підлідного рельєфу Антарктиди, який багатий на ущелини.