Українські балістичні ракети "Сапсан" уже вийшли за межі лабораторних випробувань – відбулися перші пуски. Водночас головним викликом залишається не стільки технологія, скільки складна організація виробництва та потреба у значних фінансових ресурсах.
Про це в коментарі для УНН розповів офіцер Повітряних сил у резерві та директор з розвитку оборонного підприємства Анатолій Храпчинський.
"Сапсан" проти FP-7 – сила проти масовості
Експерт пояснює, що "Сапсан" є фактично вершиною українського ракетобудування – це система стратегічного рівня, здатна уражати цілі на глибині до 500 км. Водночас інша розробка – FP-7 має зовсім іншу філософію.
"Сапсан" уособлює технологічний пік українського ракетобудування. Він здатен нести бойову частину, яка вдвічі потужніша за ATACMS, і при цьому має високу маневровість на фінальній ділянці польоту. Це дає можливість проривати ешелоновану ППО противника
– зазначив Храпчинський.
Водночас, за його словами, така технологічна досконалість має свою ціну.
Зворотний бік – це висока вартість і складність. Це багатокомпонентний наземний комплекс, який потребує часу на розгортання та обслуговування
– додав він.
Натомість FP-7 створюється як масовий і дешевший інструмент війни.
FP-7 – це про прагматизм. Спрощена конструкція, дешева пускова установка і можливість швидко масштабувати виробництво. Вона поступається "Сапсану" в дальності та потужності, але виграє в гнучкості. Ми можемо наситити фронт великою кількістю таких засобів і створити масований тиск
– пояснив експерт.
Як проривати С-300/С-400 – справа не лише в ракеті
Храпчинський підкреслює, що сучасна війна – це не лише технічні характеристики окремої ракети, а комплексна система дій.
Аеробалістична траєкторія і маневрування "Сапсана" ускладнюють роботу С-400. Але сьогодні вирішує не тільки "залізо", а стратегія перевантаження. ППО потрібно загнати в хаос
– наголосив він.
За його словами, ефективний прорив можливий лише за умови комплексного удару.
Це одночасне застосування хибних цілей, РЕБ і масових дронів. Вони змушують ворога витрачати ресурси і розкривати позиції. У цей момент "Сапсан" заходить і б’є точно по ключових об’єктах
– пояснив експерт.
У цьому контексті "Сапсан" і FP-7 працюють як єдина система.
Поки дешеві FP-7 і дрони перевантажують ППО, "Сапсан" використовує це "вікно". Без такої синхронізації навіть найкраща ракета може бути перехоплена
– додав він.
Виробництво – питання виживання
Експерт наголошує, що питання масштабування ракет – це питання стратегічного виживання України.
Це не просто виробництво, це питання нашого виживання. Державні підприємства працюють зі складними циклами – спецсталі, паливо. Приватний сектор дає швидкість і масовість
– зазначив Храпчинський.
Він підкреслює, що Україні доведеться поєднувати обидва підходи.
Ми не маємо розкоші обирати між дорогою якістю і дешевою кількістю. Потрібен баланс. Державний "Сапсан" і приватні рішення типу FP-7 мають працювати разом
– пояснив він.
За словами експерта, ключову роль відіграють фінанси.
Потрібні інвестиції – як міжнародні, так і використання заморожених активів. Ми маємо перейти від одиничних пусків до конвеєра
– наголосив він.
Чи може Україна дістати до москви
З технічної точки зору, за словами Храпчинського, ураження цілей у глибині росії є цілком реальним.
Ураження об’єктів у підмосков’ї – раменське, дубна, корольов – це абсолютно реальні задачі. "Сапсан" покриває до 500 км, а розвиток лінійки до 800 км і більше дозволяє бити по ключових виробничих потужностях
– зазначив він.
Він підкреслює, що мова йде не лише про дальність, а про стратегію.
Завдання – не просто долетіти, а зупинити ворожий конвеєр. Знищити ракету на заводі значно ефективніше, ніж перехоплювати її в повітрі
– додав експерт.
Коли "Сапсан" стане масовим
Водночас експерт дає стриману оцінку щодо термінів появи комплексу у великих кількостях.
Ми вже пройшли шлях від креслень до реальних пусків. Але питання – у масштабі. Без переоцінки вартості і підходів до виробництва швидкої масовості не буде
– зазначив Храпчинський.
Він підкреслює роль приватного сектору.
Я більше вірю у приватні компанії, які можуть швидше здешевити виробництво і адаптувати технології. "Сапсан" – це якість, але без масовості він не змінить баланс
– пояснив він.
У підсумку експерт наголошує, що Україні потрібна не окрема ракета, а система.
Нам потрібен не просто "Сапсан", а "конвеєр". Там, де державні гарантії поєднуються з приватною ефективністю. Тільки тоді ці комплекси з’являться на бойовому чергуванні у потрібній кількості вже найближчим часом
– підсумував він.
Український аналог ATACMS – яка вона, нова балістична ракета FP-717.03.26, 17:05 • 39073 перегляди
