Коли Соня Ганді у 1998 році очолила головну опозиційну партію Індії — Індійський національний конгрес, — вона була малоймовірною та значною мірою загадковою політичною фігурою.
Народжена в Італії, вдова колишнього прем’єр-міністра Раджива Ганді, вона роками уникала політичної уваги. Але зрештою очолила партію, яка відіграла домінуючу роль у значній частині історії незалежної Індії.
У перші місяці її керівництва журнал India Today називав Соню «справжньою загадкою для однопартійців» — «непроникною» та захищеною від зовнішнього світу охороною. Її також описували як політикиню, відому короткими репліками, сказаними з іноземним акцентом. Однак за цією стриманістю журналісти вже тоді помічали політичний талант. Соня вислуховувала різні думки, збирала інформацію, а потім самостійно ухвалювала рішення.
Її історія позначена надзвичайними особистими трагедіями. Саме Соня поспішила доставити свою свекруху, прем’єр-міністерку Індіру Ганді, до лікарні після того, як її застрелили власні охоронці. Через сім років вона забрала додому тіло свого чоловіка Раджіва Ганді, який загинув унаслідок нападу смертниці.
Повідомлення про те, що Penguin Random House India вимагало змінити окремі частини рукопису, спричинили звинувачення з боку представників Конгресу. Вони заявили, що видавництво могло зазнати політичного тиску, щоб змінити уривки, критичні щодо уряду.
Penguin заперечило ці твердження, заявивши, що «залишалося зацікавленим і готовим опублікувати книгу», поки тривали відповідні переговори. Тож мемуари Соні Ганді можуть стати не лише особистою історією жінки, яка пережила вбивства двох членів своєї родини, а й важливим поглядом зсередини на одну з найвпливовіших політичних династій сучасної Індії.
