Як простої та неефективне управління впливають на вартість підприємств і доходи бюджету
Про те, чому приватне управління може бути ефективнішим для конфіскованих активів та як держава може збільшити економічну віддачу від них – читайте в нашому матеріалі.
Головне:
- Після початку повномасштабної війни АРМА отримало в управління тисячі арештованих активів, ефективність яких має прямий вплив на економіку держави.
- Досвід деяких компаній демонструє, як зміна моделі управління може позначатися на виробництві, інвестиціях і податкових надходженнях.
- Приватний управитель може швидше ухвалювати інвестиційні рішення та використовувати галузеву експертизу для розвитку активу.
- Передача активів у професійне приватне управління може допомогти зберегти їхню вартість, відновити роботу підприємств і збільшити надходження до бюджету.
Після початку повномасштабної війни державне Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) розшукало та в судовому порядку наклало арешти на низку активів. Точної єдиної цифри вартості арештованих корпоративних прав та активів у відкритій статистиці немає. Але за даними АРМА, тільки станом на вересень 2023 року мова йшла про 1064 кейси арешту 100% корпоративних прав.
Серед них, зокрема, називалися "Миколаївський глиноземний завод", "Вінницяпобутхім", Glusco, "Укртатнафта", "Укрнафтобуріння", Український медіа холдинг, Українська медійна група, "Моршинська" та інші. На той час сукупна вартість арештованих АРМА активів перевищувала 53 млрд грн. За три наступні роки їхня кількість тільки зросла.
Держава опинилася в ситуації, коли потрібно управляти конфіскованими активами. Причому необхідно робити це ефективно. Інакше актив може стати пасивом: джерелом недоотриманого прибутку, соціального напруження, а інколи – прямих збитків бюджету.
Як свідчить українська практика, в окремих випадках держава стикається зі складнощами у забезпеченні нормальної роботи конфіскованих підприємств. Але необхідно підкреслити, що основна причина не завжди в низькій кваліфікації державних управлінців.
Приватне управління часто ефективніше за державне тому, що приватний інвестор чи управитель зазвичай має більший галузевий досвід, більше ресурсів і оперативних можливостей та довгострокове бачення розвитку активу.
Але найголовніше – зацікавленість у результатах. Чиновник отримує фіксовану зарплату, яка не залежить безпосередньо від фінансового результату. Власник або приватний управитель зацікавлений у прибутковості активу, оскільки його дохід залежить від економічного результату.
Досвід формується роками
Приватний власник, який роками працює в конкретній галузі, накопичує досвід, який складно замінити формальними управлінськими процедурами. Йдеться не лише про знання того, як працює ринок, а й про розуміння передових технологій, виробничих процесів, ланцюгів постачання, поведінки споживачів та специфіки конкуренції.
Бізнес у щоденному режимі приймає рішення, коли модернізувати обладнання, у які технології інвестувати, як оптимізувати собівартість, де шукати нові ринки збуту та які ризики можуть вплинути на виробництво. І кожне таке рішення безпосередньо впливає на фінансовий результат.
Причому необхідно відзначити, що галузева експертиза зазвичай накопичується не окремим управителем, а всією бізнес-системою – від менеджменту та інженерів до технологів і комерційної команди.
Показовою ілюстрацією того, як відмінності в управлінському та галузевому досвіді можуть впливати на ефективність конфіскованого активу може стати компанія "Укрнафтобуріння".
Станом на 2021 рік ця компанія входила до топ-3 серед приватних компаній з видобутку нафти та газу в країні. До повномасштабного вторгнення Російської Федерації УНБ забезпечувала до 5% загального виробництва природного газу в Україні. Це був не просто великий виробничий актив, а прибутковий бізнес. У 2020 році дохід УНБ становив 5,2 млрд грн, у 2021-му – 13 млрд грн, у 2022-му – 9,71 млрд грн.
У 2023 році після конфіскації активу, на підприємство "зайшов" державний менеджмент. І після цього на 8 місяців припинився видобуток газу. Після відновлення роботи показники прибутковості УНБ залишалися нижчими за рівень, зафіксований до конфіскації: добовий видобуток в середньому скоротився на 30%. Так, якщо у травні 2023-го (до передачі активу державі) добовий видобуток складав 1555 тис. куб. м, то у липні 2026 року, згідно даних видання EXPRO Gas&Oil Weekly, – 1100 тис. "кубів".
Читайте також: За зупинку видобутку "Укрнафтобуріння" відповідальний голова Держгеонадра, – нардеп
За приблизними розрахунками, недоотриманий дохід компанії міг скласти від 25 до 30 млрд грн. Для державного бюджету це могло означати недоотримання близько 5 млрд грн відрахувань у вигляді ПДВ, і ще стільки ж у вигляді ренти за видобуток газу.
Порівняння податкових платежів демонструє масштаб різниці: якщо за приватного управління компанія сплачувала до бюджету близько 3 млрд грн на рік, то за державного управління – близько 1,3 млрд грн, тобто у 2,3 рази менше. Інвестиційна активність компанії також за наведеними показниками знизилася.
УНБ (фото: unb.ua)
Швидкі рішення – вчасна відповідь на зміни
Іншою важливою перевагою приватного управління є можливість швидко спрямовувати кошти туди, де вони створюють найбільшу економічну віддачу.
Власник, який інвестує власний капітал, сам визначає пріоритети: модернізувати виробництво, оновити обладнання, запустити новий продукт чи розширити потужності. Йому не потрібно щоразу вибудовувати складний ланцюг бюрократичних погоджень, адже інвестиційне рішення безпосередньо пов’язане з його власним капіталом.
Особливо гостро переваги швидких рішень відчуваються в динамічних галузях економіки, таких як торгівля, харчові технології, фармацевтика, сфера послуг.
Ще один приклад – компанія IDS Ukraine (відома споживачу такими брендами як "Моршинська" та "Міргородська").
Читайте також: Аудит, податки і майбутнє "Моршинської": інтерв'ю з Всеволодом Біласом, IDS Ukraine
Від моменту арешту корпоративних прав у 2022 році до визначення нового управителя у вересні 2026-го минуло майже чотири роки. За цей час переможець першого конкурсу так і не розпочав фактичного управління, а договір із ним у 2025 році було розірвано.
У вересні 2026 року відбувся новий конкурс. Його переможцем стала ТОВ "Компанія з управління активами "Укркапітал". Після оформлення необхідних документів активи буде передано новому управителю.
Час покаже, наскільки фінансово-банківська структура (а саме такою і є "Укркапітал") зможе ефективно управляти компанією та забезпечити збереження економічної вартості активів і надходження до державного бюджету. Адже саме на це розраховує держава.
Виробництво "Моршинської" (фото: ids.ua)
Майбутній успіх як стимул для розвитку
Власник бізнес-активу зацікавлений не лише в його поточній прибутковості. Важливим є зростання вартості активу в майбутньому. Саме тому рішення приймаються виходячи з середньо- або довгострокової перспективи та не обов’язково залежать від бюджетних циклів держави чи термінів повноважень управителя.
Ситуація, що склалася з ПРаТ "Вінницяпобутхім" – виробником побутової хімії, може слугувати ілюстрацією цього підходу. У 2022 році, після передачі цього активу в управління АРМА та подальшої приватизації, підприємство повністю зупинило виробництво, а чисельність його співробітників скоротилася зі 155 до 16.
Читайте також: Приклад "Вінницяпобутхім". З якими проблемами стикається Україна під час продажу активів РФ
Для налагодження ефективного управління арештованим майном АРМА оголосило конкурс на пошук приватного управителя. Переможцем оголосили компанію "Крайтекс-Сервіс" (входить до ТОВ "АФІНА-ГРУП"). АРМА обмежилася лише перевірками ефективності управління майном. Приватний управитель відновив роботу підприємства.
В серпні 2025 року відбувся аукціон із приватизації 100% державного пакета акцій ПрАТ "Вінницяпобутхім", в якому перемогла компанія "АФІНА-ГРУП". Цей приклад може свідчити про орієнтацію на довгостроковий розвиток активу. Результат – продукція підприємства представлена на полицях основних торгівельних мереж України.
***
Наведені в матеріали приклади можуть свідчити про тенденцію, за якої приватний власник або професійний приватний управитель у низці випадків здатен забезпечити вищу ефективність роботи підприємства: більше інвестувати, нарощувати виробництво та сплачувати більше податків.
Звісно, держава проводить роботу по передачі арештованих активів в приватні руки. Наприклад, на 2026 рік уряд затвердив для продажу 26 об’єктів із корпоративними правами, серед яких: ТЦ Ocean Plaza, "Миколаївський глиноземний завод", "Калушський трубний завод", готельний комплекс в Буковелі "АМСТЕЛ-СКІ", "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та інші.
Але чи цього достатньо? Питання залишається відкритим. В Україні накладено арешт на корпоративні права принаймні 1064 підприємств за даними, наведеними раніше. Тож постає питання: скільки ще підприємств можуть зіткнутися з кризою або простоями, перш ніж буде знайдено оптимальну модель управління такими активами?
Під час війни Україна не може дозволити собі, щоб економічно та стратегічно важливі активи простоювали або працювали нижче свого потенціалу.
