Абсолютна більшість українців – 79% – вірять, що у війні переможе Україна, проте 47% із них безумовно вірять у це, а решта 32%, скоріше, так вважають; у Києві, незважаючи на терор реактивними дронами, 72% мешканців готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно (у кінці липня – на початку серпня – 69%).
Про це свідчать результати соціологічного опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеного 12-21 вересня.
"Абсолютна більшість українців – 79% – вірять, що у війні в результаті переможе Україна. Разом з цим, з них 47% безумовно вірять у це, а решта 32% скоріше так вважають. Вважають, що переможе Росія – 7%. Решта 14% не змогли визначитися із своєю думкою", – йдеться у повідомленні КМІС щодо результатів дослідження на сайті у вівторок.
Зазначається, що якщо порівнювати поточні результати з тими, які були в лютому 2025 року (тобто півтора року тому), то громадські настрої практично не змінилися.
"Утім, ми також ставили це запитання в опитуванні в кінці липня 2026 року. Тоді загалом 85% вірили в перемогу України, і з них 60% безумовно вірили в неї. Це означає, що між кінцем липня і серединою вересня стало менше тих, хто безумовно впевнений у перемозі (з 60% до 47%). Частково – за рахунок зростання частки тих, хто скоріше так вважає, частково – за рахунок зростання частки тих, хто вважає, що переможе Росія. Таким чином, загалом абсолютна більшість українців зберігають віру в перемогу, але вона стала менш упевненою за останній період", – наголошують соціологи.
Також респондентам ставилося запитання, який сценарій завершення війни є найбільш реалістичним на їхню думку. Отже, наразі 41% респондентів обрали варіант, що Україна збереже державність і незалежність України, але з вимушеними територіальними втратами (зростання з 33% у лютому 2025 року). Зазначимо, що враховуючи інші варіанти відповіді (і наш досвід інших опитувань та дотичних запитань), ця опція фактично переважно означає "заморожування" за нинішньою лінією фронту (деяка, менша частина також могла розуміти і як виведення українських військ з Донеччини і Луганщини). Соціологи наголосили, що мова не йшла про офіційне визнання окупованих територій частиною Росії.
Водночас 53% респондентів (у лютому 2025 року – 60%) обрали варіанти, які передбачають деокупацію принаймні частини територій: повернення до фактичних кордонів до 2022 року (14%, раніше – 16%), деокупація всієї Донеччини і Луганщини (4%, раніше – 5%), деокупація всіх територій у межах 1991 року (23%, раніше – 25%), повне відновлення територіальної цілісності і перенесення бойових дій на територію Росії (12%, раніше – 14%).
Абсолютна більшість українців (75%) допускають проведення зараз перемовин із Росією для завершення війни. Не допускають – 21%. Решта 4% не визначилися із думкою. Практично ідентичні результати зафіксовано у лютому 2025 року.
Зазначається, що КМІС постійно експериментує з різними сценаріями щодо завершення війни. У цьому опитуванні запитували, чи респонденти підтримають негайне припинення вогню, але за умови, що (1) окуповані території не будуть юридично визнані частиною Росії, (2) продовжується зміцнення армії (тобто немає "демілітиризації" чи інших обмежень на вимогу Росії), (3) триває рух до ЄС і НАТО. "Переважна більшість українців – 69% – готові підтримати такий варіант припинення бойових дій. Не підтримують його – 22%. Решта 9% не визначилися із своєю думкою", – йдеться у повідомленні.
Також ставилося запитання про те, скільки ще часу українці готові терпіти війну. Більшість українців – 62% – стверджують, що готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно. Ще 4% говорять про умовно довгий період – 1 рік. Готові терпіти коротший період – декілька місяців чи пів року – 23%. Решта 11% не змогли визначитися із своєю думкою. Порівняно з попереднім опитуванням у кінці липня-на початку серпня показники практично не змінилися.
У всіх регіонах половина або більше половини респондентів відповіли, що готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно. У всіх регіонах порівняно з кінцем липня-початком серпня показники практично не змінилися.
Окремо звернемо увагу на м. Київ, де попри початок терору реактивними дронами показник не знизився: 72% киян готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно (у кінці липня-на початку серпня було 69%, різниця в межах статистичної похибки).
Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький так прокоментував результати соцопитування: "У питаннях війни і миру українці продовжують демонструвати, по-перше, високу стійкість. Попри посилення російського терору проти цивільного населення і при цьому не завжди не завжди достатньо рішучу та підкріплену реальними діями реакцію наших західних партнерів, українці готові нести тягар війни і далі до досягнення прийнятного миру.
По-друге, українці зберігають конструктивний підхід і відкриті до складних компромісів. Як ми бачимо, більшість допускають і перемовини з Росією, і "заморожування" бойових дій за нинішньою лінією фронту (за окремих умов), і те, що в результаті завершення війни можуть бути де-факто (але не де-юре) територіальні втрати. Проте ці компроміси не мають бути односторонніми поступками і тим, що буде схоже на капітуляцію України".
Упродовж 12-21 вересня 2026 року КМІС провів власне всеукраїнське опитування громадської думки "Омнібус", до якого на замовлення ГО "Форум" були додані запитання щодо війни і миру. Методом телефонних інтерв'ю (computer-assistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України територія) було опитано 1002 респонденти. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
За звичайних обставин формальна статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0.95 і з урахуванням дизайн-ефекту 1.3) не перевищувала 4.1% для показників, близьких до 50%, 3.5% для показників, близьких до 25%, 2.5% – для показників, близьких до 10%, 1.8% – для показників, близьких до 5%.
