У столиці єгипетського царя Ехнатона – Ахетатоне – розкопали поховання дорослої жінки, яка жила в другій половині II тисячоліття до н. е. Крім останків, археологи виявили кальциноване утворення, довжина якого перевищує чотири сантиметри. Як повідомляється в статті, опублікованій в International Journal of Paleopathology, скоріш за все, знахідка є каменем із сечового міхура.
На східному березі Нілу, приблизно за три сотні кілометрів від Каїра, знаходиться комплекс археологічних пам’яток Тель-ель-Амарна (Амарна). Він є залишками давньоєгипетського міста Ахетатон («Обрій Атона») — столиці, побудованої в XIV столітті до нашої ери царем Ехнатоном (Аменхотепом IV), який відомий насамперед завдяки релігійній реформі та введенню культу бога Атона. Ахетатон являв собою білокам’яне місто з багато прикрашеними палацами та храмами. Однак проіснував він недовго — невдовзі після смерті Ехнатона його закинули, а останній цар XVIII династії Хоремхеб наказав зруйнувати місто, яке залишили мешканці.
Дослідники почали виявляти інтерес до Амарні ще у XVIII столітті, але великомасштабні розкопки тут розпочалися лише у 1891 році. Серед відкриттів, зроблених у цьому місті, виділяється Амарнський архів (Амарнські листи), який є великою збіркою листувань на глиняних табличках.
Гретчен Даббс (Gretchen Dabbs) з Університету Південного Іллінойсу повідомила про результати досліджень могильника Саут-Томбс («Південні поховання») у Тель-ель-Амарні. Близько 1353-1332 років до нашої ери у цьому похоронному комплексі поховали приблизно шість тисяч людей. У 2012 році археологи розкопали тут сильно потривожену могилу. За фрагментами скелета, що збереглися, антропологи визначили, що в похованні лежали останки жінки, яка померла у віці понад 40 років.
Даббс зазначила, що за життя жінка ламала праву ліктьову кістку, крім того, на її кістках видно патологічні нарости. Проте найбільше дослідницю зацікавило кальциноване утворення, виявлене у могилі серед перемішаних кісток. Воно є об’єктом яйцеподібної форми, максимальна довжина якого досягає 43,5 міліметра. Колір поверхні неоднорідний — від кольору слонової кістки до світло-коричневого.
Вивчивши морфологію, розмір і внутрішню будову цього об’єкта, Даббс дійшла висновку, що знахідка, швидше за все, є камінням з сечового міхура. Судячи з його розміру, дослідниця припустила, що протягом тривалого часу жінка, ймовірно, відчувала болючі відчуття, які могли призвести до порушення сну, нездатності виконувати домашні справи або професійні обов’язки. Хоча іноді навіть досить велике каміння в сечовому міхурі не дає про себе знати і не тревожить свого господаря. Джерело
