Виявити позаземне життя поза земною ж лабораторією дуже складно. Вчені створили прилад, здатний за невеликий час змусити навіть примітивні мікроорганізми видати себе активним пересуванням і випробували його експериментально. Мікроорганізми вміють синхронно обертати своїми джгутиками зі швидкістю до тисячі обертів на секунду. Це дозволяє їм «бігти», кожну секунду долаючи відстань у десятки разів більше за довжину власного тіла, і навіть «перекидатися», щоб змінити напрямок руху. Куди «бігти» та «перекидатися» — і мікробу зрозуміло: туди, де є те, що продовжує життя, і геть від того, що їй загрожує.
Саме цей елементарний принцип можна застосувати у пошуку позаземного життя, упевнені біологи з Німеччини та Португалії. У недавній статті для Frontiers in Astronomy and Space Sciences вони описали цікавий експеримент: він змусить гіпотетичні позаземні істоти ворушитися під впливом подразника. Відомо, що бактерії та археї реагують на світло, зміни магнітного поля, але найбільше на ті чи інші речовини. До привабливих вони «біжать», від токсичних «тікають». Це називається хемотаксисом.
Тепер вчені вирішили заманити їх чимось привабливим, а саме амінокислотою L-серин. Це одна з «будівельної цегли» білків. Мікроби сприймають його як ознаку живильного середовища, а можливо навіть безпосередньо як їжу. Як піддослідні використали три види організмів, вибір кожного з них передбачає надію одного разу виявити щось подібне, наприклад, на Марсі. По-перше, це звичайнісінька сінна паличка Bacillus subtilis, яка живе в ґрунті, нашому кишківнику, водоймах і навіть у повітрі. Вона дуже хімічно чутлива. Наприклад, любить етанол, хоча поки що не зрозуміло, навіщо він їй потрібен. Але головне — в екстремальній ситуації вона може створювати «захисні капсули» під назвою «ендоспори» і занурюватись у них у стан анабіозу, щоб таким чином вижити у згубних умовах.
По-друге, в експерименті брала участь Pseudoalteromonas haloplanktis, мешканка Антарктики. Вона взагалі любить холод, такі організми називають психрофільними. Нарешті, третій учасник — архея Haloferax volcanii, яка віддає перевагу Мертвому морю, Великому солоному озеру та іншому концентрованому розсілу. Вона галофіл. Всі ці організми окремо розмістили в спеціальній ємності, розділеній на дві частини: з одного боку — мікроби, з іншого — приваблива для них амінокислота, між — мембрана, через яку частинки ґрунту не проходитимуть, а проходять виключно самі бактерії або археї.
За підсумками трьох годин спостережень з’ясувалося, що всі три культури чудово відгукуються на L-серин: їхня кількість на привабливій половині контейнера збільшилася в кілька разів. До речі, про любительку солі це вперше виявлений факт. Такий самий експеримент пропонують проводити з позаземною речовиною. Особливо цікаво було б протестувати марсіанський ґрунт саме на Червоній планеті.
