Попри те, що блакитні очі здаються насичено забарвленими, насправді вони не містять синього пігменту. Колір наших очей визначається кількістю меланіну — темного пігменту, що міститься в райдужній оболонці. У людей із блакитними очима рівень меланіну дуже низький, і саме ця нестача створює оптичний ефект, коли світло розсіюється у верхніх шарах райдужки. Короткохвильове синє світло відбивається сильніше, ніж довгохвильові кольори, тож ми сприймаємо такі очі як блакитні. Це явище подібне до того, чому небо здається синім — результат розсіювання світла, а не наявності кольору.
Зелений колір очей — справжня рідкість, зустрічається лише приблизно у двох відсотків населення планети. Він утворюється завдяки помірному рівню меланіну та наявності жовтуватого пігменту ліпохрому. Коли синє світло розсіюється в райдужці, а жовтий пігмент відбиває частину спектра, в результаті з’являється оптичне враження зеленого кольору. Саме баланс цих двох чинників робить зелені очі настільки незвичними й генетично унікальними.
Карі очі найпоширеніші у світі, адже високий вміст меланіну повністю поглинає світло, створюючи темне забарвлення без ефекту розсіювання. Генетичні комбінації, які призводять до блакитних чи зелених очей, зустрічаються значно рідше, тому їх носії становлять меншість.
Дослідження показують, що більшість людей із блакитними очима мають спільного предка, який жив приблизно 6–10 тисяч років тому, що робить цей фенотип еволюційно відносно новим.
Справжні курйози
Гетерохромія, коли одне око має інший колір, або одна райдужка містить два різні кольори, є рідкісним, але вражаючим явищем. Вона може бути генетичною, наслідком травми або пов’язаною з певними захворюваннями.
Сучасна наука розглядає колір очей не як просту спадкову ознаку, а як складний результат взаємодії кількох генів і оптичних ефектів. Брак пігменту, розсіювання світла та генетичні мутації разом створюють величезне розмаїття відтінків, які роблять людські очі унікальними.
