Забудьте про лінію Кармана — існує штучний космічний бар’єр, про який варто задуматися, вперше виявлений NASA у 2017 році. Загадкова зона антропогенної космічної погоди спричинена деякими видами радіохвиль, що десятиліттями випромінюються в атмосферу, але експерти кажуть, що розширення смуги насправді допомагає захистити людство від небезпечного космічного випромінювання.
ScienceAlert повідомляє, що NASA вперше спостерігало цей пояс у 2012 році. Агентство відправляє зонди для дослідження різних частин нашої Сонячної системи, включаючи пояси Ван Аллена: величезну область випромінювання у формі тора, яка оточує Землю. Форма бублика повторює екватор, залишаючи Північний і Південний полюси вільними.
Науковці підтвердили існування унікального феномену — навколо Землі виник своєрідний «космічний бар’єр», створений діяльністю людини. Його формування пов’язане не з матеріальними конструкціями, а з потужними радіосигналами, які люди постійно випромінюють у навколишній простір. Радіохвилі, що використовуються для зв’язку та навігації, поступово накопичуються у верхніх шарах атмосфери й формують помітну електромагнітну структуру.
Особливу увагу дослідники приділяють діапазону дуже низьких частот (VLF), який активно застосовується у військових і цивільних системах. Ці хвилі здатні поширюватися далеко за межі атмосфери, утворюючи оболонку, що взаємодіє з природним радіаційним поясом Землі. Вчені помітили, що ця штучна «радіосфера» навіть впливає на рух заряджених частинок, відштовхуючи деякі з них у бік космосу.
Таким чином, людство ненавмисно створило додатковий захисний шар, який може частково екранувати планету від шкідливого випромінювання. Хоча цей ефект ще вивчається, деякі дослідники вважають його своєрідним «експериментом планетарного масштабу», що демонструє здатність технологій змінювати навколишнє середовище навіть за межами Землі.
З одного боку, космічний бар’єр можна розглядати як позитивний побічний ефект технічного прогресу. З іншого, він піднімає питання про довгострокові наслідки для космічної екосистеми, адже постійне радіонавантаження може змінювати природні процеси у ближньому космосі.
Подальші дослідження мають визначити, чи можна цей феномен використовувати цілеспрямовано — наприклад, для посилення захисту супутників від сонячних бур чи для майбутніх місій у глибокий космос. Факт залишається незаперечним: людство вже залишило свій відбиток не лише на планеті, а й у космічному просторі навколо неї.
