Наполегливість змінила кам’янисті схили на піщані мегарибрижі в «Керрлагуні», де вчені вивчають, як вітер продовжує формувати Марс сьогодні. Ці нерухомі хвилясті утворення можуть розкрити не лише таємниці сучасного середовища, але й підказати, які ресурси зможуть використати майбутні астронавти.
На Марсі історія минулого закарбована в шарах твердої породи, проте сьогодення планети формується у динамічному світі рухомого піску. Лише минулого тижня марсохід NASA Perseverance досліджував групу неактивних мегарибрижів, щоб краще зрозуміти, як марсіанські вітри змінюють поверхню планети зараз.
Перед тим апарат завершив дослідження межі між глинистими та багатими на олівін породами у районі «Вестпорт». Спроба піднятися до виступу «Мідтойя» виявилася невдалою: крутий схил у поєднанні з пухким, щебенистим ґрунтом фактично заблокували рух. Команда вирішила змінити маршрут, проте ці зусилля не були марними. Марсохід натрапив на дивовижні зразки багатих на сферули порід, ймовірно, принесених згори. Серед них вирізнялася скеля «Horneflya» — камінь химерної форми, схожий на відьмин капелюх або старовинний шолом, який швидко став «зіркою» інтернету.
Нове відкриття чекало Perseverance у місцевості «Керрлагуна». Тут схили переходять у поле мегарибрижів — великих піщаних хвиль заввишки до метра. Наукова команда вирішила приділити цим утворенням окрему міні-кампанію. Хоча місія марсохода здебільшого спрямована на пошуки слідів давнього життя та дослідження геології мільярдолітньої давнини, сучасні процеси також мають ключове значення.
Десять років тому апарат Curiosity вивчав активні дюни, серед яких «Наміб-Дюн» у кратері Гейл, залишивши знамените «селфі на піску». Проте мегарибрижі, як у «Керрлагуні», відрізняються тим, що вони, ймовірно, вже давно зупинили свій рух. Вони збереглися як «скам’янілі» свідки минулої активності вітрів і можуть розповісти, як змінювалося середовище Марса, коли вода та повітря взаємодіяли інакше, ніж зараз.
Прилади SuperCam, Mastcam-Z та метеокомплекс MEDA допомогли дослідити структуру й хімічний склад піщинок, а також пошукати ознаки соляних кірок, які могли сформуватися з часом. Ці дані важливі не лише для розуміння геології: вони можуть підказати, як використовувати марсіанський ґрунт для забезпечення астронавтів ресурсами під час майбутніх експедицій.
Дослідження в «Керрлагуні» може стати прологом до масштабнішої кампанії в «Лак-де-Шарм» — великому полі пластів, що розташоване далі за маршрутом Perseverance. Кожна зупинка марсохода наближає нас до відповідей на питання, як сьогоднішні вітри та піски продовжують писати історію Червоної планети.
