Вчені та лікарі, стурбовані постійним зростанням хронічних захворювань, таких як діабет або багато серцево-судинних, іноді звертаються до абсолютно несподіваних джерел знань. На цей раз вони запропонували використовувати для лікування рецепти середньовічного придворного медика.
В 1315 вдовствующая імператриця-мати з монгольської династії Юань прийняла на службу нового лікаря. Ним став Ху Сихуей. Працював він настільки успішно, що незабаром йому доручили турботу про здоров’я діючої імператриці-дружини.
Коли з довгого військового походу повернувся Буянту-хан, чингізід і четвертий імператор династії Юань, з’ясувалося, що здоров’я правителя підірвано: він страждав на біль у нирках і суглобах. Авторитет Ху Сихуея при дворі був великий, і дозволили спробувати вилікувати імператора.
Відвари та спеціальна дієта допомогли Буянту-хану забути про болі. І навіть те, що за короткий час його дружина завагітніла, приписують чудодійним лікам придворного медика.
У 1330 Ху Сихуей представив придворній публіці трактат «Іньшань чженьяо». Деякі дослідники називають його першим трактатом дієтології. Річ у тому, що в традиційній китайській медицині їжа — це ліки або отрута, залежно від розумності застосування.
Ху Сихуей виклав принципи управління харчуванням людини для профілактики та лікування. Крім того, він навів понад 200 рецептів страв та трав’яних відварів, а також докладний опис 232 продуктів харчування та 174 лікарських рослин.
Не варто думати, що йдеться про дієтичну, прісну, їжу в сучасному побутовому значенні цього слова. Наприклад, саме в «Іньшань чженьяо» вперше з’являється в записаній формі рецепт качки по-пекінськи. Кожен рецепт, опис продукту чи рослини автор супроводжував поясненням, який вплив на здоров’я вони надають.
Лікар і дієтолог імператорської сім’ї включив до своєї праці різноманітні дієтичні та медичні знання з китайських, монгольських та арабських джерел. Але об’єднав їх за принципами традиційної китайської медицини, з’ясувавши, як лікування одного захворювання може вплинути на здоров’я в цілому.
Група китайських та монгольських дослідників вивчила «Іньшань чженьяо» і прийшла до висновку, що рецепти Ху Сихуея цілком підходять і для сучасної медицини. Свої висновки вчені виклали у статті, опублікованій у журналі Food & Medicine Homology.
«В „Іньшань чженьяо“ дієтотерапія цікава своїм впливом на регулювання функцій травлення, дихання, ендокринної та нервової систем, а також на захист та регулювання різних органів. Основою цього тексту є лікування (і профілактика) хронічних захворювань за допомогою рослин, а також роз’яснення важливості якісного харчування. Розглядаючи їжу як ліки, ми приділяємо більше уваги та турботи приготуванню та споживанню їжі, „примушуючи її працювати“ не лише як джерело енергії, а і як джерело довголіття», — сказано у статті.
Автори наукової роботи склали повний огляд китайських лікарських трав, представлених у «Іньшань чженьяо». Вони визначили ботанічне походження, ефективність та принципи застосування, досліджували хімічний склад відварів, виготовлених за рецептами середньовічного лікаря.
Дослідники вважають, що знання, систематизовані в «Іньшань чженьяо», допоможуть поєднати сучасні ліки та медичні методики з давніми уявленнями про їжу як засіб лікування та профілактики. Зазначимо, що концепція китайської традиційної медицини в КНР має державну підтримку, її методи не вважають шарлатанством як деякі рецепти європейських середньовічних лікарів.
Додамо, що трактат «Іньшань чженьяо» пережив не лише свого автора, а й саму імперію Юань. У 1351 почалося повстання червоних пов’язок, китайський рух проти влади монголів. І 1368-го Юань впала, на її місце прийшла китайська династія Мін.
Китайці доповнили переважно монгольські та північнокитайські рецепти Ху Сихуея традиційними стравами Південного Китаю, але загальний зміст книги зберегли. Відомо, що вже у XV столітті сьомий імператор династії Мін власноруч писав передмову до чергового видання «Іньшань чженьяо».
