Шістдесят шість мільйонів років тому зіткнення астероїда поблизу півострова Юкатан у Мексиці поклало край епосі неавіанських динозаврів. Але серед глобальних потрясінь деякі птахи – зокрема ті, що дали початок сучасним качкам і гусям – знайшли прихисток у помірних умовах Антарктиди. Тепер у журналі Nature опублікована стаття, що описує майже повний викопний череп Vegavis iaai – давнього родича сучасних водоплавних птахів, якому 69 мільйонів років.
Суперечки навколо скам’янілості
Перший опис Vegavis зробила майже 20 років тому Джулія Кларк з Техаського університету в Остіні разом із колегами. Вони припустили, що цей птах був примітивним представником сучасних (кронових) водоплавних.
Однак, зважаючи на рідкісні знахідки сучасних типів птахів у період до крейдяно-палеогенової межі, деякі дослідники ставили під сумнів таку класифікацію. Новий екземпляр допомагає розв’язати ці сумніви, оскільки містить анатомічні області, яких не було у попередніх зразках, зокрема майже непошкоджений череп.
Особливості будови черепа
Сумніви щодо ідентичності птаха значною мірою розвіяли ключові риси його черепа – зокрема структура дзьоба і будова мозкового відділу, які мають схожість із сучасними водоплавними.
Зразок також демонструє потужні жувальні м’язи, що, ймовірно, допомагали Vegavis пірнати й ловити рибу. Це відрізняє його від більшості сучасних водоплавних, але нагадує таких пірнаючих птахів, як гагари та поганки. Ці особливості черепа, у поєднанні з іншими даними скелета, підтверджують, що Vegavis рухався у воді, відштовхуючись ногами, щоб переслідувати здобич – що є нетиповим для сучасних качок і гусей.
«Ця знахідка підкреслює, що Антарктида може розповісти нам багато про ранні етапи еволюції сучасних птахів», – зазначив співавтор дослідження Патрік О’Коннор, палеонтолог з Університету Огайо та директор відділу наук про Землю та космос у Музеї природи та науки Денвера.
Птахи пізньої крейди
Більшість скам’янілостей птахів із цього періоду, знайдених в інших частинах світу, мають примітивний вигляд. Крім того, місця, де зберігаються такі крихкі останки, рідкісні, а знайдені фрагменти часто недостатні для визначення їх еволюційних зв’язків – так було і з Vegavis до цього часу.
«А ті небагато місць, де є відносно багатий викопний матеріал пізньої крейди, наприклад, на Мадагаскарі та в Аргентині, розкривають цілий світ дивних, нині вимерлих птахів із зубами та довгими кістковими хвостами, які лише віддалено споріднені із сучасними видами», – сказав О’Коннор.
«Щось зовсім інше, схоже, відбувалося у найпівденніших регіонах Землі, особливо в Антарктиді».
Роль Антарктиди в еволюції птахів
Те, як Антарктида впливала на розвиток сучасних екосистем упродовж мільйонів років, залишається важливим питанням для науки. За словами співавтора дослідження Меттью Ламани з Музею природної історії Карнегі, Антарктида є своєрідним «останнім кордоном» у нашому розумінні життя епохи динозаврів.
«Це відкриття чудово демонструє силу наукових досліджень та важливу роль, яку відіграють академічні установи у вивченні глибокої історії Землі», – заявила президент Університету Огайо Лорі Стюарт Гонсалес.
«Ця робота не лише розширює наше уявлення про ранню еволюцію птахів, а й підкреслює неоціненний внесок аспірантів та постдокторантів, які беруть участь у цих дослідженнях. Саме завдяки таким глобальним експедиціям – як у польових умовах, так і в лабораторії – ми можемо краще зрозуміти динамічні зміни, які зазнавала наша планета упродовж мільйонів років».
Гонсалес також наголосила, що такі великомасштабні проєкти допомагають готувати майбутнє покоління вчених до співпраці та вирішення найважливіших питань про наш світ.
«Саме завдяки таким дослідженням ми готуємо наступне покоління науковців, які будуть просувати науку вперед і знаходити відповіді на найскладніші питання, що стосуються нашої планети», – підсумував О’Коннор.