NASA представило найчіткіше на сьогодні зображення Марса, на якому видно блакитні скелі, що засівають марсіанський ландшафт. На кадрах, знятих марсоходом Perseverance під час його дослідження, також зображено «перше у своєму роді» геологічне утворення, що спочиває на висохлих залишках стародавнього озера. Навколо плямистої білої скелі були помічені темно-сині, зазубрені валуни вулканічного базальту, мінеральний склад яких, як з’ясувалося, не схожий на жодне побачене на Марсі.
Команда, що управляє марсоходом, назвала це кам’янисте поле «Гора Уошберн» на честь гори в національному парку Єллоустоні. Близько 3,7 мільярда років тому в Єзеро був потік води, про що свідчить існування палеоозера і довгої річкової дельти по краю кратера діаметром 45 км. Ці річки приносили в Езеро дрібнозернистий пісок і бруд саме тієї консистенції, яка, як відомо, зберігає скам’янілості на Землі: дрібну глину, на дослідження якої було відправлено апарат Perseverance, оскільки NASA вважали, що цей кратер колись міг підтримувати життя.
«Інколи ми просто бачимо щось дивне в марсіанському ландшафті. І команда така: «О, давайте поїдемо туди»», — сказала доктор Кеті Стек Морган, планетолог з Лабораторії реактивного руху NASA.
Більшість синьо-чорних порід, які можна побачити на поверхні Марса, наприклад, на горі Уошберн, є вулканічний базальт. «Марс в основному складається з порід, схожих на земні базальти, які називають толеїтами. Вони становлять більшість океанічних островів, серединно-океанічних хребтів та морського дна під опадами [на Землі]», — пояснив планетолог і геофізик Джеффрі Тейлор із Гавайського університету.
Однак біла, крапчаста скеля, що виділяється посеред цього базальту, застала зненацька команду NASA Perseverance. Perseverance зробив знімок за допомогою Mastcam-Z — набору камер, встановлених на рівні очей людини на шести з половиною футовій щоглі нагорі марсохода. Mastcam-Z забезпечує якість 2 мегапікселі, «аналогічну якості споживчої цифрової камери», згідно зі специфікаціями космічного агентства, що дає змогу отримати чітке зображення цієї скельної формації.
3D-зображення камери забезпечують роздільну здатність 0,0059 дюйми на піксель поблизу і 0,3 дюйма на піксель при максимальному збільшенні. NASA назвало білий камінь, що привертає увагу, ширина якого становить близько 18 дюймів (0,4572 метра), а висота — 14 дюймів (0,3556 метра), «Атоко-Пойнт» на честь скелі висотою понад 8000 футів у Гранд-Каньо.
Однак саме повний набір інструментів для хімічного аналізу та геології, якими оснащений робот SuperCam, допоміг визначити, наскільки унікальним відкриттям насправді є скеля «Атоко-Пойнт». Доктор Стек Морган зазначив, що два лазери та чотири спектрометри SuperCam виявили достатню кількість польового шпату, щоб підтвердити, що ця біла порода є анортозитом – типом породи, існування якого на Марсі давно передбачалося, але ніколи раніше не спостерігалося.
Як і базальти, анортозити також є вулканічними породами, але в них міститься більше сполук кремнію, що дозволяє припустити, що цей камінь міг з’явитися з-під поверхні глибше, ніж його породи. Додаткові зразки анортозиту могли б допомогти визначити, чи був «Атоко-Пойнт» затягнутий у кратер давніми річками або утворився під поверхнею через лаву, а можливо, був витягнутий на поверхню ударом, який утворив кратер Єзеро мільярди років тому.
Дослідник із Лабораторії реактивного руху NASA, заступник наукового керівника проекту місії NASA «Марс-2020», яка запустила Perseverance багато років тому, заявила, що сподівається, що нові знахідки, подібні до цього каменю, розкриють подробиці про те, що зараз знаходиться під поверхнею Марса. і як утворилася планета: «Якщо пізніше розглянемо це у тих інших порід, зможемо отримати уявлення у тому, як утворилася рання кора Марса».
