У березні 1999 року вчені з Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) зафіксували дивний звук, який досі не має остаточного наукового пояснення. Цей запис, що згодом отримав назву «Julia», прозвучав із глибин Тихого океану і тривав близько трьох хвилин. Його описують як моторошне гудіння, що деяким слухачам нагадує жіночий голос, і навіть через понад два десятиліття він лишається одним із найбільш загадкових акустичних сигналів, коли-небудь зафіксованих в океані.
Звук було записано за допомогою гідрофонної мережі NOAA, розміщеної в екваторіальній частині східного Тихого океану. При цьому джерело сигналу знаходилося на відстані понад 3000 кілометрів від місця спостереження. Регіон, де, ймовірно, виник цей звук, охоплює зону між протокою Брансфілда та мисом Адер у районі Антарктиди — одне з найбільш віддалених і важкодоступних місць на планеті. Через складність у визначенні напрямку прибуття сигналу точне місце його походження залишається невідомим, що лише підживлює інтерес до цієї акустичної аномалії.
Таємничість «Julia» дала поштовх до появи численних гіпотез і теорій, включно з досить дикими. Деякі ентузіасти припускають, що звук міг бути породжений підводним рухом інопланетного корабля. Один із популярних постів на Reddit навіть посилається на нібито зафіксовану під час місії NASA Apollo 33A5 тінь великого об’єкта, який коливався у водах поблизу місця виявлення звуку. Ці припущення, хоч і вражають уяву, здебільшого залишаються в межах інтернет-фольклору.
Науковці, своєю чергою, зосереджені на природних поясненнях. Найпоширеніша гіпотеза NOAA стосується великого айсберга, який міг застрягнути на морському дні біля узбережжя Антарктиди. Рухи та зіткнення такого гігантського масиву льоду могли створити гучні низькочастотні звуки, які легко розповсюджуються під водою на великі відстані. В офіційній заяві NOAA зазначено, що запис від 1 березня 1999 року, ймовірно, пов’язаний саме з подібною подією, хоча точний азимут — кут прибуття сигналу — залишився невизначеним.
Попри те, що версія про айсберг виглядає фізично правдоподібною, вона не розкриває всіх аспектів феномену. Серед альтернативних припущень — підводні землетруси, вулканічна активність або маловивчені океанічні турбулентності. Але жодне з цих пояснень не дало остаточної відповіді, а сам звук продовжує викликати інтерес серед дослідників і широкої публіки.
Julia стала символом того, наскільки мало людство знає про глибини океану. Навіть у XXI столітті, маючи супутники, роботизовані підводні апарати та гідрофонні мережі, ми залишаємося вразливими до несподіваних і незрозумілих природних явищ. Звук, що нагадує голос із глибини, зберігає ауру нерозгаданої таємниці — і нагадує, що океан залишається останнім великим невідомим на нашій планеті.