Нові дослідження японських науковців демонструють, що оптимісти не просто бачать майбутнє в яскравих барвах — їхні мізки насправді налаштовуються на одну «хвилю». Дослідницька команда з Університету Кобе під керівництвом психолога Куніакі Янаґісави виявила, що мозкова активність у людей із позитивним світоглядом демонструє високу схожість під час уявлення майбутніх подій. Натомість песимісти бачать майбутнє по-різному — і в буквальному сенсі цього слова: нейронні патерни в їхніх головах виявляються набагато більш різноманітними.
Науковці зафіксували цю відмінність за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (fMRI), залучивши до експерименту 87 учасників із різним рівнем оптимізму. Усі вони мали уявити ряд майбутніх ситуацій — як позитивних, так і негативних. Результати виявилися несподівано одностайними: що вища оптимістичність учасника, то подібнішими до інших оптимістів були його реакції мозку. На відміну від цього, нейронна активність песимістів показала значне розмаїття.
Цей феномен, як стверджує Янаґісава, може пояснювати більшу соціальну успішність оптимістів. Люди, які мають подібні «мозкові візуалізації» майбутнього, легше розуміють одне одного, поділяють погляди та встановлюють емоційний контакт. «Звичне нам відчуття “бути на одній хвилі” — це не просто метафора. Наше дослідження показує, що воно має фізіологічне підґрунтя», — зазначає вчений.
Цікаво й те, як оптимісти обробляють негативні сценарії. Згідно з даними fMRI, такі події обробляються ними більш абстрактно і з меншою емоційною залученістю. Це означає, що оптимізм не полягає у примітивному «переосмисленні всього в рожевому світлі», а в здатності дистанціюватися від негативу й уникати глибокого стресу.
Наукова команда підкреслює, що такі результати відкривають перспективу для дослідження самих основ комунікації та самотності. Якщо оптимісти справді поділяють спільне нейронне бачення майбутнього, то можливо, вивчення механізмів формування цієї «спільної реальності» допоможе створити більш згуртоване суспільство. І хоча залишається відкритим питання, чи є ця здатність уродженою або набувається з досвідом, одне зрозуміло напевно: оптимізм — це не лише стан душі, а ще й дуже реальна особливість нашої нейробіології.