Чому одні люди пам’ятають сни в яскравих деталях, а інші взагалі нічого? Нове дослідження досліджує цю таємницю, виявивши, що такі фактори, як режим сну, вік і когнітивні нахили, відіграють значну роль.
Чому одні люди пам’ятають сни, а інші ні?
Деякі люди прокидаються з яскравими спогадами своїх снів, здатними згадати детальні історії, а іншим важко згадати щось взагалі. Чим зумовлена ця різниця? Нове дослідження IMT School for Advanced Studies Lucca, опубліковане сьогодні (18 лютого) у Communications Psychology, досліджує фактори, що впливають на «запам’ятовування снів» — здатність запам’ятовувати сни після пробудження — і досліджує, як індивідуальні риси та моделі сну формують цей процес.
Причини цих відмінностей у запам’ятовуванні снів залишаються незрозумілими. Деякі дослідження показують, що жінки, молоді особи або люди, схильні до мрій, швидше запам’ятовують свої сни. Однак інші дослідження не змогли підтвердити ці висновки. Теорії, що пов’язують пам’ять про сновидіння з рисами особистості або когнітивними здібностями, також не знайшли підтримки. Інтерес до запам’ятовування снів різко зріс під час пандемії COVID-19, оскільки повідомлення про збільшення запам’ятовування снів привернули увагу громадськості та науковців у всьому світі.
Нове дослідження проливає світло на пам’ять снів
Нове дослідження, проведене у співпраці з Університетом Камеріно, проводилося з 2020 по 2024 рік і включало понад 200 учасників у віці від 18 до 70 років, які записували свої сни щодня протягом 15 днів, а їхній сон і когнітивні дані відстежувалися за допомогою переносних пристроїв і психометричних тестів.
Кожному учаснику дослідження дали диктофон, щоб кожен день відразу після пробудження повідомляти про те, що вони мали під час сну. Учасники повинні були повідомити, чи пам’ятають вони сон, чи ні, чи було у них враження, що вони бачили сон, але нічого не пам’ятали про цей досвід, і описати зміст сну, якщо вони змогли його пригадати. Під час дослідження учасники також носили актіграф, наручний годинник для моніторингу сну, який визначає тривалість сну, ефективність і порушення.
На початку та в кінці періоду запису сновидінь учасники проходили психологічні тести та опитувальники, які вимірювали різні фактори, від рівня тривожності до інтересу до сновидінь, схильності до блукань (схильність часто переключати увагу з поточного завдання на непов’язані думки або внутрішні роздуми), аж до тестів пам’яті та вибіркової уваги.
Що впливає на запам’ятовування снів?
Пригадування сновидінь, визначене як ймовірність прокинутися вранці з враженнями та спогадами від сновидіння, продемонструвало значну мінливість між окремими людьми та залежало від багатьох факторів. Дослідження показало, що люди з позитивним ставленням до снів і схильністю до блукань розуму значно частіше згадували свої сни.
Режим сну також, здається, відігравав вирішальну роль: люди, які переживали тривалі періоди легкого сну, мали більшу ймовірність прокинутися із пам’яттю своїх снів. Молодші учасники демонстрували більший рівень запам’ятовування снів, тоді як люди похилого віку часто відчували «білі сни» (відчуття того, що вони бачили сон, не згадуючи жодних деталей). Це говорить про вікові зміни процесів пам’яті під час сну. Щобільше, з’явилися сезонні коливання, коли учасники повідомляли про нижчу пам’ятність снів взимку порівняно з весною, натякаючи на потенційний вплив екологічних або циркадних факторів.
Роль режиму сну, віку та пори року
«Наші результати свідчать про те, що запам’ятовування снів — це не лише випадковість, а відображення того, як взаємодіють особистісні установки, когнітивні риси та динаміка сну», — пояснює провідний автор Джуліо Бернарді, професор загальної психології в Школі IMT. «Це розуміння не тільки поглиблює наше розуміння механізмів, що стоять за сновидіннями, але також має наслідки для вивчення ролі снів у психічному здоров’ї та вивченні людської свідомості».
Наслідки для психічного здоров’я та майбутні дослідження
«Дані, зібрані в рамках цього проекту, слугуватимуть посиланням для майбутніх порівнянь із клінічними популяціями», — додає Валентина Ельце, дослідник школи IMT і перший автор дослідження. «Це дозволить нам просунути дослідження патологічних змін сновидінь і їх потенційної прогностичної та діагностичної цінності».
