Новий вид динозавра з Патагонії, Joaquinraptor casali, виходить з тіні з показовою підказкою, стиснутою в щелепах: кісткою стародавнього родича крокодила.
Палеонтологи повідомили про відкриття нового виду динозавра, яке виявилося настільки незвичайним, що одразу привернуло увагу наукової спільноти. Скам’янілі рештки хижака збереглися разом із кісткою в його пащі, і ця кістка належала древньому крокодилу. Виявлення настільки промовистої сцени дозволило не лише описати новий вид, а й зазирнути у повсякденне життя доісторичних екосистем.
За оцінками, 23 фути (сім метрів) завдовжки, новачок допомагає пояснити, як жили ці мисливці, що вони їли та як вони еволюціонували. У породах, датованих приблизно 66–70 мільйонами років тому, дослідники виявили один із найповніших скелетів мегараптора, відомих на сьогодні.
Дослідники відзначають, що кістка, затиснута між зубами динозавра, є частиною передньої кінцівки крокодилоподібної істоти. Це свідчить про активну хижу поведінку та підтверджує, що новий вид займав провідне місце в харчовому ланцюзі свого часу. Ймовірно, смерть застала його під час їжі або одразу після сутички, завдяки чому момент «останнього обіду» зберігся у викопному вигляді.
Аналіз морфології решток показав унікальні риси, які дозволили виокремити нового динозавра в окремий таксон. Особливості черепа, будова зубів та форма щелепи вказують на спеціалізацію до поїдання м’яса, а наявність кістки в роті підтверджує, що ці хижаки полювали на інших великих рептилій. Це відкриття важливе тим, що демонструє складність і різноманітність взаємодій між давніми тваринами, а також уточнює картину екологічних відносин у мезозойську еру.
Знахідка додає вагомі докази того, що конкуренція та полювання між великими видами були поширеними явищами. Водночас вона показує, наскільки випадкові обставини можуть зберегти унікальні моменти історії життя на Землі. Адже поєднання скам’янілого динозавра з крокодилячою кісткою в щелепі — це своєрідна «фотографія» з доісторичного минулого, яка відкриває перед ученими нові горизонти досліджень.
Дослідження опубліковане в журналі Nature Communications.