На Червоній планеті знаходять дедалі більше місць, де могли зберегтися органічні сліди стародавнього життя. Автори нового дослідження, однак, в успіху пошуків сумніваються: виявилося, що потенційні ознаки життя руйнуються під дією космічної радіації швидше, ніж вважалося раніше. Щобільше, солоне середовище, яке нерідко розглядають як перспективне для збереження ознак життя, ці процеси прискорює.
Роботизовані апарати, що бороздять поверхню четвертої від Сонця планети, шукають ознак життя, аналізуючи поверхневі породи. Дані, отримані за допомогою марсоходів Curiosity і Perseverance, дозволили більше дізнатися про умови, що панували на Червоній планеті в минулому та місцях, де могли зберегтися біомаркери — індикатори існування життя.
Але є проблема: гірські породи і ґрунти на Землі захищені від впливу космічної радіації атмосферою та магнітним полем, проте Червона планета існує без їхнього заступництва приблизно чотири мільярди років (марсіанська атмосфера у 160 разів менш щільна, ніж на Землі). Автори нового дослідження, опублікованого в журналі Astrobiology, зробили висновок, що тривала дія космічних променів — високоенергетичних частинок, що проникають у глибини марсіанського ґрунту, — могла призвести до прискореного руйнування органічних молекул.
Після впливу різних класів органічних молекул на гамма-випромінювання (аналог космічних променів) і вивчення їх поведінки як в чистому вигляді, так і в присутності солей натрію, калію і магнію, в лабораторних умовах дослідницька група під керівництвом Анаїса Русселя (Anais Roussel) з Джорджтаунського університету (США) виявив, що ліпідні біомаркери, такі як гоптани, стеарани, алкани і жирні кислоти, можуть розпадатися набагато швидше, ніж вважалося раніше.
Зокрема, ліпідні сигнатури руйнувалися в 6-20 разів швидше, ніж амінокислоти, а при додаванні солей швидкість їхнього розпаду зростала ще в кілька разів. Це означає, що навіть якщо на Марсі колись і існувало життя (особливо в ділянках багатого на солі марсіанського грунту), то більша частина її слідів у поверхневих породах, ймовірно, була знищена задовго до наших спроб їх виявити.
Лабораторний експеримент також виявив утворення проміжних продуктів (таких як альдегіди та алкани) при радіолізі жирних кислот. При цьому складніші ліпіди або «випаровувалися» з матеріалу, розкладаючись на простіші летючі сполуки, або перетворювалися на настільки складні структури, що стандартні аналітичні методи не змогли їх вловити.
Результати нового дослідження мають важливе значення для вибору місць посадки майбутніх марсіанських місій: шукати сліди життя, що збереглися, на Червоній планеті потрібно в місцях, менш схильних до впливу радіації, наприклад у лавових трубках. Подумати слід і про засоби захисту від впливу випромінювання на зразки марсіанського ґрунту до повернення на Землю.
