Двадцять років тому апарат NASA «Гюйгенс», спущений з орбітального зонда «Кассіні», здійснив історичну посадку на поверхню Титана — найбільшого супутника Сатурна. Під час цієї місії була отримана серія зображень, одна з яких і досі залишається однією з найзагадковіших у планетології.
На знімку видно дивні лінійні структури та тіні, що нагадують кам’янисті утворення або висохлі русла річок, які немов би свідчать про колишню геологічну або навіть гідрологічну активність на цій далекій крижаній кулі. Попри численні аналізи та комп’ютерні моделювання, дослідникам не вдається остаточно встановити природу цих форм.
Титан є унікальним серед супутників Сонячної системи, адже має щільну атмосферу з азоту та метану, а його поверхня вкрита рідкими вуглеводнями, які формують озера, моря та річки. Саме ця своєрідна комбінація холодного клімату, органічних сполук і складної метеосистеми робить його об’єктом пильної уваги планетологів.
Знімок «Гюйгенса» зафіксував елементи рельєфу, які важко пояснити відомими процесами ерозії чи вулканізму, а це породило численні гіпотези — від діяльності кріовулканів до слідів стародавнього метанового потоку, що зник з часом.
Попри значний прогрес у дослідженнях Титана за останні два десятиліття, остаточна розгадка цього знімка поки що залишається недосяжною. Очікується, що майбутня місія NASA під назвою Dragonfly, яка має стартувати у 2030-х роках і висадити на Титан роторний апарат-дрон, зможе надати нові детальні дані про його геологію. Можливо, саме вона дозволить нарешті пояснити загадкові структури, зафіксовані ще у 2005 році, і пролити світло на складну історію цього дивовижного світу.
