Міжнародна група дослідників з Гани та Ізраїлю надала дані, які спростовують класичне розуміння випадковості мутацій в еволюційному процесі. Робота опублікована в науковому журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Професор Аді Лівнат із Хайфського університету з колегами застосували нову методику MEMDS для аналізу частоти появи мутацій de novo у гені APOL1. Ця мутація забезпечує захист від африканської сонної хвороби, проте збільшує ймовірність ниркових захворювань у носіїв двох копій зміненого гена.
Аналіз зразків сперми показав суттєві відмінності у частоті виникнення цієї мутації між популяціями. У донорів із Гани нова мутація формувалася значно частіше порівняно з донорами із Північної Європи. Аналогічна закономірність була виявлена раніше для протималярійної мутації HbS, яка переважає у жителів африканських регіонів на південь від Сахари.
Отримані результати стали основою теорії «природного спрощення». Відповідно до цієї концепції, крім зовнішнього природного відбору, діє внутрішній механізм, який використовує генетичну інформацію, накопичену за безліч поколінь. Цей механізм впливає ймовірність виникнення певних мутацій у конкретних популяціях.
Дослідження свідчить про те, що мутаційний процес може бути спрямованим, а чи не цілком хаотичним, як вважалося раніше в еволюційної біології.
