Найбільша планета Сонячної системи, яка завжди вражала уяву своїми колосальними розмірами, трохи «здала» позиції. Нові високоточні виміри орбітального зонда NASA показали, що Юпітер не такий великий і круглий, як вважали астрономи останні 40 років.
Юпітер не тільки найбільша планета Сонячної системи, але й найшвидша за добовим обертанням. Період обертання на екваторі становить 9 годин 50 хвилин, а на середніх широтах — 9 годин 55 хвилин. Через швидке обертання екваторіальний радіус Юпітера більше полярного, і планета набуває сплюснутої форми, яку називають сплюснутим сфероїдом. Раніше прилади не дозволяли виміряти форму газового гіганта з високою точністю, тому науковці мали лише приблизні уявлення про його розміри.
Головна складність у точному вимірюванні Юпітера полягає у відсутності твердої поверхні: планета здебільшого складається з газів. Астрономи домовилися вимірювати її межі за рівнем тиску газу, вибравши за точку відліку радіус на рівні одного бару — там, де локальний тиск атмосфери дорівнює одному бару.
До недавнього часу найточніші дані про форму планети базувалися на місіях NASA «Вояджер» і «Піонер». Зонди виконали шість радіозатемнень і надсилали сигнали на Землю, які проходили крізь атмосферу Юпітера. Вчені аналізували зміну властивостей хвиль і обчислювали тиск на різних висотах, проте похибка становила до чотирьох кілометрів. Крім того, не враховували вплив потужних вітрів, що дмуть із різною швидкістю на різних широтах.
У 2016 році на орбіту Юпітера вийшов новий дослідницький апарат NASA «Юнона». Його інструменти значно чутливіші за попередні, що дозволило міжнародній групі астрономів під керівництвом Елі Галанті з Інституту Вейцмана (Ізраїль) виконати 13 сеансів радіозатемнень. Нові виміри зіставили зі швидкостями зональних вітрів на планеті, що дозволило отримати найбільш точну на сьогодні форму газового гіганта.
Діаметр Юпітера змінився в середньому приблизно на 8 кілометрів. Полярні області зменшилися значніше, а екваторіальний радіус скоротився лише на 4 кілометри, що зробило планету ще більш сплюснутою. На рівні тиску одного бару екваторіальний діаметр становить близько 142 984 км, полярний — майже 133 708 км. Різниця в 9 276 км (практично 7%) наочно демонструє сплющеність Юпітера: швидке обертання «виштовхує» речовину до екватора, а відсутність твердої поверхні посилює деформацію.
Нові дані дозволяють точніше зіставляти спостереження атмосфери із конкретними рівнями тиску. Завдяки цьому з’явилася деталізована «карта» розподілу тиску, що допоможе краще розуміти рух хмар і вітрів на планеті. Крім того, дослідження підтвердило, що атмосфера Юпітера містить більше важких елементів, ніж вважали раніше, і що вона холодніша, ніж передбачали моделі. Це відкриття пояснює невідповідність між теоретичними прогнозами температури та результатами вимірювань зондами «Вояджер».
Отримані дані є ключем до розгадки таємниць, прихованих у надрах Юпітера, і закладають основу для нових моделей його внутрішньої будови та динаміки атмосфери. Результати представили на конференції Europlanet Science Congress, яка проходила у Гельсінкі з 7 по 12 вересня 2025 року.