Вчені з Університету Рідінга представили новий аналіз, який показує, що відновлення озонового шару, який захищає нас від ультрафіолетового випромінювання, водночас сприятиме додатковому нагріванню атмосфери у найближчі десятиліття. Дослідження під керівництвом професора Білла Коллінза демонструє, що між 2015 і 2050 роками озон стане другим за значенням чинником глобального потепління після вуглекислого газу.
Ключовим висновком стало те, що майже половина цього ефекту виникатиме завдяки відновленню стратосферного озону після поступового зникнення хлорфторвуглеців та інших руйнівних сполук, тоді як інша половина пов’язана зі зростанням концентрації озону у тропосфері. Саме там, поблизу поверхні Землі, промисловість, транспорт і сільське господарство викидають метан та оксиди азоту, які під дією сонячного світла утворюють нові порції цього газу.
Особливість озону полягає в його подвійній природі: з одного боку, він рятує біосферу від небезпечного ультрафіолету, з іншого — діє як парниковий газ, поглинаючи інфрачервоне випромінювання. Зростання концентрацій у верхніх шарах атмосфери посилює утримання тепла, але найсильніший вплив спостерігається саме біля поверхні, де щільність повітря і температура значно вищі.
Впровадження Монреальського протоколу зупинило руйнування озонового шару та захистило життя від шкідливих променів. Проте успіх цієї міжнародної угоди має побічний ефект — відновлений шар утримує більше тепла, ніж передбачалося в попередніх оцінках. Нове дослідження показало, що методи вимірювання, які враховують швидкі реакції атмосфери, дають майже удвічі більші значення впливу від озону, ніж старіші підходи. Це суттєво змінює уявлення про внесок цього газу в майбутнє потепління.
Водночас науковці наголошують: йдеться не про перегляд Монреальського протоколу, а про необхідність правильно враховувати неминучий внесок озону у кліматичні прогнози. Адже реальні можливості для дій існують саме у скороченні викидів його попередників. Зменшення метану та летких органічних сполук дозволяє швидко знизити рівень тропосферного озону, поліпшити якість повітря у містах, зменшити ризики для здоров’я та водночас знизити темпи потепління.
На думку авторів дослідження, правильний підрахунок впливу озону допоможе розробити ефективніші кліматичні стратегії. Це означає, що у найближчі десятиліття варто очікувати зростання температури не лише від вуглекислого газу, але й від газу, який колись вважався винятково захисником планети.
Ця робота опублікована в журналі Atmospheric Chemistry and Physics і підкреслює, що відновлення озонового шару — це перемога для довкілля, але водночас виклик для кліматичної політики.
