Прихований жир прискорює старіння серця, а «жіночий» тип жирових відкладень може його сповільнювати
Вчені з Лондона виявили, що вісцеральний жир — приховані жирові відкладення навколо внутрішніх органів — прискорює процес старіння серця та судин. Натомість жирові запаси на стегнах і сідницях у жінок можуть відігравати захисну роль і сповільнювати цей процес.
Дослідження, проведене командою з Лабораторії медичних наук Ради медичних досліджень (MRC) у співпраці з Імперським коледжем Лондона, базувалося на аналізі даних 21 тисячі учасників проєкту UK Biobank. Використовуючи магнітно-резонансну томографію, вчені змогли виміряти як загальну кількість жиру, так і його розподіл по тілу. Для оцінки стану серця й судин застосовували штучний інтелект, який визначав так званий «вік серця» за ознаками ригідності тканин та запальних процесів.
Результати показали, що люди з більшою кількістю вісцерального жиру мали ознаки прискореного старіння серця. При цьому індекс маси тіла (ІМТ), який традиційно використовують як показник ожиріння, виявився слабким індикатором «віку серця». Дослідники наголошують: важливо знати не лише скільки жиру накопичено, а й де саме він зберігається.
Вчені також відзначили чіткі відмінності між чоловіками та жінками. Так званий «яблучний» тип фігури, коли жир відкладається переважно на животі, виявився особливо небезпечним для чоловіків. Водночас «грушоподібна» форма тіла з жировими відкладеннями на стегнах і стегновій ділянці у жінок корелювала зі сповільненим старінням серця. Дослідники припускають, що тут значну роль відіграють гормони, зокрема естроген, рівень якого в пременопаузі пов’язаний із більшою кардіозахисною дією.
Керівник дослідження професор Деклан О’Реган наголосив, що прихований вісцеральний жир небезпечний навіть у фізично активних людей, оскільки може прискорювати старіння серцево-судинної системи незалежно від загальної ваги. Надалі команда планує перевірити, чи можуть сучасні препарати для контролю ваги, зокрема інгібітори GLP-1, впливати не лише на ожиріння та діабет, а й на процеси серцевого старіння.
Фінансування роботи забезпечили Британський кардіологічний фонд, Національний інститут досліджень охорони здоров’я Великої Британії та Рада медичних досліджень.
