Ядерна війна зазвичай асоціюється з негайним знищенням територій, що опинилися в зоні вибухів, і гігантськими грибоподібними хмарами, які піднімаються в небо. Проте нове дослідження нагадує: наслідки такої катастрофи можуть охопити всю планету, призвівши до глобальної продовольчої кризи, яка триватиме роками.
Ядерна зима — це гіпотетичний, але цілком реалістичний кліматичний ефект, що може настати після масштабного ядерного конфлікту. Потужні вибухи та вогняні шторми піднімуть у атмосферу величезні обсяги кіптяви та пилу, блокуючи сонячне світло на тривалий час. Це знизить температуру на планеті, різко обмежить фотосинтез і знищить значну частину флори та фауни, включно з культурами, що становлять основу харчування мільярдів людей.
Міжнародна команда вчених під керівництвом фахівців Університету штату Пенсильванія змоделювала, як різні сценарії ядерної зими вплинуть на світове сільське господарство. Для аналізу вони обрали кукурудзу (Zea mays) як «індикаторну» культуру, адже вона є найбільш поширеним зерном у світі. Дослідники розглянули шість сценаріїв — від відносно «локальної» війни, яка викидає в атмосферу близько 5 мільйонів тонн кіптяви, до глобального конфлікту з 165 мільйонами тонн викидів. Результати виявилися тривожними: навіть найменший сценарій призвів би до зниження світового виробництва кукурудзи на 7%, тоді як найгірший — до 80%.
У найбільш катастрофічному варіанті до цього додається ще один фактор — руйнування озонового шару. Вибухи ядерних боєприпасів утворюють у стратосфері оксиди азоту, а поєднання цих сполук із теплом, яке поглинається кіптявою, здатне швидко знищити озоновий захист планети. Як наслідок, рівень ультрафіолетового випромінювання UV-B на поверхні Землі зросте, пошкоджуючи рослинні тканини й ще більше знижуючи врожайність. За оцінками, цей ефект зменшить виробництво кукурудзи ще на 7%, довівши загальні втрати до 87%.
Моделювання показало, що для відновлення світового виробництва кукурудзи після ядерної зими знадобиться від 7 до 12 років залежно від масштабу конфлікту. Південна півкуля, як правило, оговтається швидше за північну, а країни, розташовані ближче до екватора, відновлять врожаї раніше, ніж регіони поблизу полюсів.
Вчені відзначають, що певні кроки можуть пом’якшити наслідки. Використання сортів кукурудзи, пристосованих до холоднішого клімату та коротшого сезону дозрівання, здатне зменшити втрати врожаю на 10%. Крім того, дослідники пропонують створити так звані «набори аграрної стійкості» — спеціальні комплекти насіння, підібраного під конкретний регіон і можливі кліматичні умови. Такі набори допоможуть підтримати продовольче виробництво в перші нестабільні роки після конфлікту, доки інфраструктура та логістика не відновляться.
Автори дослідження наголошують, що подібні заходи можуть бути корисними і для реагування на інші глобальні катастрофи. Проте жодні технології чи стратегії не зрівняються з головним способом уникнути катастрофи — недопущенням ядерної війни. Робота була опублікована в журналі Environmental Research Letters і ще раз підкреслює, що ядерна зима — це не абстрактна загроза, а реальний ризик, який може зруйнувати світову продовольчу систему на десятиліття.
