Близько 66 мільйонів років тому масивний астероїд діаметром близько 10 км врізався в Землю в районі сучасного півострова Юкатан (Мексика), спричинивши одну з найбільших масових катастроф в історії планети. Ця подія знищила близько 75% усіх видів живих організмів, зокрема всіх динозаврів, які не були птахами. Але, незважаючи на таку глобальну катастрофу, деякі істоти вижили. Серед них — нічні ящірки (Xantusiidae), про витривалість яких тепер знаємо значно більше.
Дослідження виживання: під мікроскопом — древні ДНК
Група біологів з Каліфорнійського університету (UC Berkeley) провела генетичний і морфологічний аналіз сучасних і викопних представників родини нічних ящірок, щоб з’ясувати, як саме ці маленькі, малопомітні рептилії змогли пережити глобальне вимирання. У центрі уваги дослідників — здатність до прихованого способу життя, активність у нічний час і стратегія виживання в екстремальних екологічних умовах.
Науковці реконструювали еволюційне дерево нічних ящірок, використовуючи геномні дані та викопні рештки. Виявилося, що предки сучасних Xantusiidae жили ще до зіткнення з астероїдом, і вже тоді пристосувалися до життя в укриттях: під скелями, у тріщинах, у ґрунті — там, де температура стабільна і захищено від зовнішніх катастроф.
Маленькі, приховані, нічні — формула виживання
За словами провідного автора дослідження, палеоеколога доктора Девіда Уітні, «нічні ящірки, ймовірно, змогли пережити темряву, холод і дефіцит їжі після падіння астероїда саме завдяки своїй малорухомості, нічному способу життя та здатності уникати відкритого простору».
На відміну від великих динозаврів, які були залежні від сонячного тепла та масивних екосистем, нічні ящірки не мали потреби у великій кількості ресурсів і могли довгий час жити в ізоляції. Вони були менш уразливими до ланцюгової реакції вимирання, коли зникнення одних видів призводило до краху екосистем.
Еволюційна спадщина: від катастрофи до сучасного світу
Сьогодні нічні ящірки мешкають переважно в Північній і Центральній Америці, демонструючи надзвичайну різноманітність. Попри їхню назву, не всі представники ведуть виключно нічний спосіб життя, однак їхня адаптація до прихованого існування збереглася як еволюційна перевага.
Цікаво, що на відміну від багатьох інших рептилій, нічні ящірки демонструють живородіння, що також могло бути перевагою у складних умовах виживання після астероїдної зими. Народження повністю сформованих дитинчат зменшувало ризики, пов’язані з відкритими гніздами або нестабільною температурою довкілля.
Чому це важливо сьогодні?
Дослідження таких «виживальників» дає важливі підказки щодо того, як адаптація до мінливих умов довкілля допомагає видам виживати навіть у катастрофічних сценаріях. В умовах сучасних кліматичних змін розуміння механізмів виживання дрібних, непоказних, але добре пристосованих істот може мати практичну цінність — як для збереження біорізноманіття, так і для прогнозування вразливості екосистем.
Нічні ящірки можуть і не бути зірками доісторичного кіно, але їхній тихий успіх у виживанні — це наукова історія про витривалість, адаптацію і силу еволюції. Якщо ви хочете знайти справжнього героя серед древніх тварин — просто подивіться під найближчий камінь.
