Астрономи за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба відкрили новий супутник Урана — планети-гіганта, що обертається сьомою від Сонця. Маленьке небесне тіло, позначене як S/2025 U1, має діаметр лише близько 10 кілометрів, тож залишалося непоміченим навіть під час прольоту «Вояджера-2» у 1986 році, а також не потрапляло в поле зору інших наземних телескопів.
Команда вчених зі Southwest Research Institute в Колорадо здійснила десять серій 40-хвилинних експозицій за допомогою камери NIRCam телескопа Вебба, щоб зафіксувати супутник. Це відкриття збільшило кількість відомих місяців Урана до 29. Новий об’єкт перебуває на відстані близько 56 тисяч кілометрів від центру планети, обертаючись по майже круговій орбіті, що свідчить про його формування саме в цьому регіоні. Для порівняння, Місяць Землі має середню відстань орбіти у понад 384 тисячі кілометрів.
S/2025 U1 обертається серед невеликих внутрішніх супутників, розташованих усередині орбіт найбільших місяців Урана — Міранди, Аріеля, Умбріеля, Оберона та Титанії. Як і решта небесних тіл цієї планети, новий об’єкт згодом отримає офіційну назву від Міжнародного астрономічного союзу. Варто нагадати, що 27 із 29 відомих супутників Урана носять імена персонажів творів Шекспіра.
Дослідники наголошують, що відкриття стало ще одним підтвердженням надзвичайних можливостей телескопа Джеймса Вебба. За словами Меттью Тіскарено з Інституту SETI, Уран вирізняється серед планет тим, що має найбільшу кількість малих внутрішніх супутників, тісно пов’язаних із його кільцями. Ці взаємодії натякають на хаотичну історію планети, де межа між системою кілець і системою супутників виявляється розмитою. Новий місяць виявився ще меншим і тьмянішим за найменший із відомих раніше, тож є висока ймовірність існування інших, досі непомічених тіл.
Уран має 13 кілець, що складаються з темного матеріалу й тому значно важче піддаються спостереженню, ніж яскраві системи Юпітера та Сатурна. Чотирнадцять внутрішніх супутників планети рухаються серед цих кілець і навіть допомагають підтримувати їхню структуру. Коли «Вояджер-2» у січні 1986 року пролетів повз Уран, він став першим і досі єдиним апаратом, що відвідав цю крижаного гіганта. Тоді науці було відомо лише п’ять супутників.
Сьогодні, майже через сорок років, відкриття S/2025 U1 демонструє, як сучасні технології продовжують розширювати горизонти, закладені ще місіями минулого. Як відзначає науковиця Мер’ям Ель Моутамід зі Southwest Research Institute, телескоп Джеймса Вебба не лише відкриває нові об’єкти, а й дозволяє глибше зрозуміти динаміку й еволюцію далеких планетних систем, нагадуючи, що Сонячна система досі зберігає багато таємниць.
