Зміни навколишнього середовища — це не лише зовнішня проблема, вони безпосередньо впливають на те, як люди почуваються, мислять і справляються з труднощами. Сучасні дослідники все частіше використовують термін «соластальгія» для позначення душевного болю, пов’язаного з небажаними змінами у місцях, які люди вважають своїм домом. Цей термін поєднує у собі слова «заспокоєння» (solace) та «ностальгія» (nostalgia), він описує відчуття втрати, яке виникає, коли знайомі ландшафти трансформуються несподівано і без згоди мешканців.
«Соластальгія» фокусується на теперішньому відчутті втрати, а не на сумі за минулим чи тугою за місцем, куди людина переїхала. Вона стосується порушень у безпосередньому середовищі проживання, а не відчуття ностальгії після переїзду.
Нещодавнє систематичне дослідження, проведене командою науковців із Цюріхського університету, охопило період від 2003 року до вересня 2024 року. Вчені проаналізували наявні роботи, у яких досліджували соластальгію і її зв’язок із психічним здоров’ям. У межах огляду було вивчено 19 досліджень із різних країн, серед яких Австралія, Німеччина, Перу, США та інші. Для включення у вибірку автори відбирали роботи з інструментами, які прямо вимірюють соластальгію, і паралельно використовували валідовані шкали оцінки психічного здоров’я. Додатково включалися дослідження, що обговорювали ці теми, навіть якщо спеціального інструменту для соластальгії не застосовували. Такий змішаний підхід є корисним для нової галузі досліджень і допомагає виявити повторювані закономірності у різних спільнотах.
Результати огляду показали стійкий зв’язок між соластальгією та проблемами психічного здоров’я, зокрема депресією, тривогою, посттравматичним стресовим розладом і соматизацією. Кореляції між соластальгією та депресією або тривогою, як правило, були помірними, а в деяких дослідженнях також зафіксували аналогічний рівень зв’язку із посттравматичним стресом. Наприклад, у німецьких громадах, які живуть поруч із постійно розширюваним кар’єром відкритого типу, коефіцієнти кореляції між соластальгією і депресією або тривогою сягали від 0,35 до 0,53, що перевищує показники після локальних стихійних лих, таких як пожежі чи повені. В одному з американських досліджень було встановлено, що кожен бал зростання за шкалою соластальгії збільшує шанси на психологічний дистрес на 26%.
Зв’язки виявлялися міцнішими в умовах тривалих екологічних втрат або тоді, коли зміни були викликані людською діяльністю. Одноразові катастрофи, хоч і серйозні, здебільшого мали менший вплив на психічне здоров’я у порівнянні з тривалими екологічними стресорами. Ця закономірність узгоджується з даними в галузі травматології, де повторювані або міжособистісні травми частіше ведуть до стійких симптомів, ніж поодинокі події.
Авторка огляду, Алісія Вела Сандквіст, відзначає, що соластальгія може бути важливим фактором, що посилює негативний вплив кліматичних змін на психічне здоров’я. Вчені підкреслюють, що наявні дослідження є спостережними, і для глибшого розуміння необхідні подальші роботи з більш строгим дизайном.
Важливість поняття соластальгії полягає в тому, що воно допомагає конкретизувати вплив змін довкілля на психіку, пов’язуючи втрату звичного місця з певними симптомами, а не просто з розмитим відчуттям тривоги. У роботі розглядаються різні показники — від депресивних симптомів і тривожності до соматичних проявів, пов’язаних із психологічним стресом. Також відмічається зниження рівня добробуту, песимізм і зменшення стійкості, що зустрічаються в низці досліджень. Хоча прояви можуть відрізнятися у різних регіонах, загальна тенденція до негативного впливу є стабільною.
Одним із пояснень цих процесів є феномен «навченого безсилля» — реакції, коли людина відчуває, що не може контролювати ситуацію, що є типовим у разі масштабних екологічних змін, що впливають на повсякденне життя. Також культурні зв’язки з землею посилюють відчуття втрати, особливо для корінних народів, фермерів та інших спільнот, чиє відчуття ідентичності тісно пов’язане з конкретними місцями.
Для досліджень цього феномену розроблено кілька спеціалізованих інструментів, серед яких Environmental Distress Scale (EDS), Scale of Solastalgia (SOS) та Brief Solastalgia Scale (BSS). Вони дозволяють порівнювати результати та аналізувати зміни у часі, що є необхідним для планування відповідних соціальних та медичних послуг.
Отримані дані свідчать про необхідність впровадження скринінгу на соластальгію у регіонах, що зазнають хронічних екологічних стресорів, таких як тривалі посухи, регулярні пожежі чи масштабне промислове розширення. Це дасть змогу виявити людей із підвищеним ризиком психічних розладів і адаптувати підтримку відповідно до характеру стресору, адже тривала втрата потребує іншого підходу, ніж реагування на окремі події.
Нині більшість досліджень мають перехресний характер, що ускладнює визначення причинно-наслідкових зв’язків і тривалості симптомів. Для подальшого розвитку галузі потрібні довготривалі дослідження та квазіекспериментальні підходи, які порівнюватимуть постраждалі та непостраждалі регіони з урахуванням інших факторів. Важливо також розробляти дослідження спільно з представниками корінних та не-західних культур, щоб враховувати їхній унікальний досвід і сенс втрати місця.
Соластальгія є однією з кількох так званих «еко-емоцій», поряд із «еко-тривогою» та «еко-сумом». Вона не замінює ці поняття і не охоплює всі шляхи впливу екологічних змін на психіку, а зосереджується виключно на стресі, пов’язаному з трансформацією безпосереднього середовища проживання. Така конкретизація є перевагою для точного вимірювання, а не запереченням важливості інших ефектів.
Визнання і вимірювання цього ризику полегшує планування підтримки. Медичні системи можуть оцінити потенційний попит, громадські організації — розробити відповідні програми, а керівники — врахувати психічне здоров’я у планах адаптації до кліматичних змін. Для мешканців це дає можливість описати свої переживання доступною мовою без стигматизації.
Зміни ландшафтів, які здаються небезпечними або незнайомими, впливають на психіку реальних людей. Результати огляду підтверджують, що це не просто поетична метафора, а явище, що має вимірний вплив на психічне здоров’я в різних умовах. Опубліковане дослідження в журналі BMJ Mental Health відкриває новий погляд на взаємодію людини з екологією в епоху кліматичних змін.
