Палеонтологи виявили скам’янілість стерв’ятника віком 30 000 років в Італії, що збереглася у вулканічному попелі, і розкриває мікроскопічні деталі пір’я завдяки утворенню цеолітових мінералів. Це неймовірне відкриття змінює уявлення про збереження скам’янілостей, демонструючи, що навіть делікатні м’які тканини можуть пережити екстремальні вулканічні умови.
Унікальна знахідка
Дослідження скам’янілого стерв’ятника з Центральної Італії вперше довело, що вулканічні породи можуть зберігати мікроскопічні деталі пір’я. Це відкриття є першим зафіксованим випадком подібного збереження. Під керівництвом доктора Валентини Россі з Університетського коледжу Корка (Ірландія) міжнародна команда дослідників визначила новий механізм збереження м’яких тканин, що відбувається, коли тварини занурюються у багаті на попіл вулканічні відкладення.
Опубліковане сьогодні (18 березня) у журналі Geology дослідження показало, що пір’я у скам’янілості збереглися завдяки мінералу цеоліту — абсолютно новому способу збереження м’яких тканин.
Неймовірне збереження у вулканічному попелі
Скам’янілість стерв’ятника вперше була знайдена у 1889 році поблизу Рима місцевим землевласником, який помітив її винятковий стан. Увесь організм закам’янів у тривимірному вигляді, зберігши унікальні деталі, такі як повіки та контур крил. Нове дослідження підтверджує, що навіть мікроскопічні структури пігменту пір’я залишилися майже неушкодженими, відкриваючи безпрецедентне уявлення про давнє оперення.
Доктор Россі зазначає:
«Скам’янілі пір’я зазвичай зберігаються у стародавніх мулистих породах, що утворилися в озерах чи лагунах. Проте цей стерв’ятник зберігся у вулканічному попелі, що є надзвичайно рідкісним явищем. Під час аналізу його оперення ми потрапили на абсолютно новий рівень досліджень – ці пір’я кардинально відрізняються від тих, що ми бачили раніше в інших скам’янілостях».
Проаналізувавши крихітні зразки скам’янілого пір’я за допомогою електронних мікроскопів та хімічних тестів, команда з’ясувала, що вони збереглися завдяки цеоліту – мінералу, раніше не пов’язаному зі збереженням м’яких тканин.
Роль цеоліту у збереженні скам’янілостей
«Цеоліти – це мінерали, багаті на кремній та алюміній, які часто зустрічаються у вулканічних і гідротермальних породах», – пояснює доктор Россі.
«Вони можуть формуватися первинно, утворюючи красиві кристали, або вторинно – при зміні вулканічного скла та попелу, надаючи породі схожість із мулистими відкладами».
Процес зміни вулканічного попелу під дією води спричинив утворення нанокристалів цеоліту, які відтворили структуру пір’я з найдрібнішими клітинними деталями.
«Той факт, що пір’я збереглися настільки детально, свідчить про те, що туша стерв’ятника була похована у низькотемпературному пірокластичному шарі».
Наслідки для палеонтології
Професор Давід А. Юріно (Університет Мілана), координатор дослідження, зазначає:
«Зазвичай ми вважаємо, що вулканічні відкладення асоціюються з гарячими, швидкими пірокластичними потоками, які руйнують м’які тканини. Однак ці геологічні середовища складні й можуть включати низькотемпературні відкладення, що здатні зберігати тканини на клітинному рівні».
Професорка Марія МакНамара (Університет Корка) додає:
«Скам’янілий літопис продовжує нас дивувати – чи то новими видами, чи то незвичними формами тіла, чи, як у цьому випадку, новими механізмами збереження. Ми ніколи не очікували знайти ніжні тканини, такі як пір’я, збережені у вулканічній породі. Це відкриття розширює діапазон можливих типів порід, де можуть бути знайдені скам’янілості, зокрема й ті, що містять крихкі м’які тканини».
Нове відкриття механізму збереження м’яких тканин у вулканічних породах свідчить про те, що ці відкладення можуть містити унікальні скам’янілості і мають стати об’єктом подальших досліджень.
