Можливо, під нашими ногами ховається справжній океан — не у звичному сенсі з рідиною, хвилями та течіями, а у вигляді води, надійно “замкненої” в кристалічній структурі мінералів на глибині понад 700 кілометрів під поверхнею Землі. Цю гіпотезу, яка ще недавно виглядала як фантастика, сьогодні підтверджують реальні наукові знахідки з Бразилії та Ботсвани. Дослідники виявили мінерал рінгвудит, який здатен утримувати воду в структурі своєї решітки під екстремальним тиском мантії — шару Землі між корою та ядром.
Перші докази цієї ідеї з’явилися ще у 2009 році, коли геохімік Грем Пірсон із командою Університету Альберти знайшов у Бразилії унікальний зразок рінгвудиту — мінералу, який раніше спостерігали лише в метеоритах. Аналіз показав, що він містив воду у вигляді гідроксильних груп, тобто вона існувала не в рідкій формі, а як частина кристалічної решітки. Такий рінгвудит утворюється лише під величезним тиском, який відповідає умовам на глибинах понад 400 км. У 2022 році незалежна команда дослідників з Ботсвани знайшла схожий зразок, що зміцнило впевненість у масштабності явища.
Вода на таких глибинах не тече та не випаровується — вона зв’язана з мінералами на атомарному рівні. За оцінками геологів, перехідна зона мантії, яка простягається між 410 і 660 км під поверхнею, може містити води стільки ж або навіть більше, ніж усі океани Землі. Цей підземний резервуар формує глибокий водний цикл, який потенційно живить поверхневі процеси та підтримує динаміку планети.
Присутність води в мантії може відігравати ключову роль у русі тектонічних плит. Вона впливає на температуру плавлення гірських порід, сприяє утворенню магми і знижує в’язкість матеріалів, полегшуючи рух плит. Це, своєю чергою, може пояснити деякі особливості вулканічної активності та виникнення землетрусів.
Відкриття рінгвудиту зі слідами води змушує переглянути традиційні уявлення про гідросферу Землі. Досі більшість моделей зосереджувалися на поверхневому кругообігу води, включаючи океани, атмосферу та льодовики. Тепер же вчені визнають існування глибшого і набагато складнішого водного шару, який, можливо, існує ще з часів формування планети. Це може пояснити, як вода утримувалася на поверхні протягом мільярдів років і чому її запаси не були втрачені в космос.
Нові відкриття відкривають не тільки геологічну, а й філософську перспективу: життя на Землі, яке неможливе без води, може бути глибше пов’язане з надрами планети, ніж ми звикли думати. І хоча ми, ймовірно, ніколи не побачимо цей підземний “океан” на власні очі, він цілком реальний — прихований у структурі нашої планети та впливає на її еволюцію.
