Первісна Земля здавалася б людським очам чужою планетою. Коли перше відоме життя виникло приблизно 3,7 мільярда років тому, кора планети щойно затверділа під безкрайнім океаном. Ці форми життя були прокаріотами, одноклітинними організмами без ядра, такими як бактерії та археї. Вони залишили докази свого існування у скам’янілих строматолітах або викопному вуглеці, вбудованому в гірські породи. Інша річ, яку вони залишили після себе, — це нерозгадана загадка.
Питання про те, як на Землі зародилося життя, вже десятиліттями хвилює наукову спільноту. Нещодавнє дослідження дозволило вченим запропонувати новий кандидат на роль першого каталізатора, що міг запустити ланцюг реакцій, які згодом привели до формування перших біологічних систем.
На ранній планеті умови були далекими від сприятливих: вулканічна активність, нестабільна атмосфера та відсутність кисню створювали середовище, у якому молекули мали обмежені можливості для самоорганізації. Однак саме в таких умовах міг з’явитися каталізатор — речовина, здатна прискорювати хімічні процеси, що без неї були б надто повільними для виникнення складних органічних структур.
Дослідники вказують, що найімовірнішими кандидатами є мінерали з високим вмістом заліза та сірки. Вони могли діяти як природні каталізатори, забезпечуючи поверхні для реакцій та формування молекул на кшталт амінокислот і нуклеотидів, які згодом склали основу ДНК і білків. Це відкриття підтверджує гіпотезу про те, що життя могло зародитися біля гідротермальних джерел на дні океану, де такі мінерали зустрічалися у великій кількості.
Зрозуміти, який саме каталізатор стояв на початку цього процесу, надзвичайно важливо не лише для відновлення історії життя на Землі, а й для пошуку його слідів на інших планетах. Якщо механізм справді універсальний, він міг працювати і на Марсі, і на екзопланетах, що мають подібні умови.
Таким чином, нові результати дають ще один фрагмент у мозаїці походження життя, наближаючи нас до відповіді на одне з найдавніших і найглибших питань науки.