Уявіть, що ви інопланетний астроном, який спрямовує телескоп на Сонячну систему й намагається почути ознаки розумного життя. Чи вдалося б вам уловити голос Землі? Над цим питанням десятиліттями замислювалися вчені, і тепер дослідження, проведене командою з Університету Пенсільванії та Лабораторії реактивного руху NASA, пропонує несподівану відповідь.
Ретельно проаналізувавши напрямки та час відправлення найпотужніших земних сигналів у космос, науковці з’ясували, що радіоповідомлення, які ми надсилаємо до міжпланетних апаратів, особливо тих, що працюють поблизу Марса, «просочуються» у глибокий космос за передбачуваними траєкторіями. Це означає, що інопланетна цивілізація, яка випадково опиниться в потрібному місці, цілком могла б почути наші міжпланетні розмови.
Ведуча авторка дослідження Пінчен Фан пояснює: людство постійно спілкується з власними зондами й апаратами, проте планета-мішень не здатна повністю перекрити сигнал. Якщо інша планета чи космічний об’єкт виявляться на одній лінії з Землею та Марсом, то «витік» радіохвиль стане вловимим для спостерігачів. Саме тому вчені пропонують під час пошуку позаземних цивілізацій звертати увагу на системи, де спостерігаються аналогічні вирівнювання планет.
Ключовим джерелом даних для роботи стали відкриті журнали трансляцій NASA Deep Space Network — глобальної мережі антен у Каліфорнії, Іспанії та Австралії, яка протягом десятиліть підтримує зв’язок із міжпланетними місіями. Порівнявши інформацію про кожен сеанс передачі з точним положенням апаратів, дослідники відтворили напрям і час найпотужніших сигналів Землі за останні двадцять років.
Результати виявилися показовими. Більшість трансляцій спрямовані до апаратів поблизу Марса, інші — до телескопів у стабільних точках Лагранжа. Виявилося, що коли Земля та Марс вирівнюються в одній лінії, ймовірність того, що сигнал «підхопить» сторонній спостерігач, сягає 77 відсотків. Для вирівнювань із будь-якою іншою планетою Сонячної системи шанс знижується до 12 відсотків, а без вирівнювання він практично дорівнює нулю.
Ще одна важлива деталь: більшість радіопроменів рухаються в межах п’яти градусів від площини орбіт планет. Це означає, що зоряні системи, орієнтовані «ребром» до нас, мають найбільші шанси вловити наші сигнали. Розрахунки також показали, що апаратура земного рівня здатна зафіксувати такі витоки на відстані приблизно 23 світлових років — відстані, яка охоплює десятки зоряних систем, придатних для пошуку.
Цей підхід змінює саму стратегію SETI. Замість випадкового сканування неосяжного космосу вчені пропонують цілеспрямовано досліджувати ті системи, де наші сигнали з найбільшою ймовірністю могли «прорватися» у відкритий простір. Як зазначає професор Джейсон Райт, використання власних комунікаційних даних дозволяє оптимізувати майбутні пошуки інопланетних цивілізацій.
У найближчому майбутньому ці можливості лише розширяться: запуск космічного телескопа Ненсі Грейс Роман обіцяє відкрити сотні тисяч нових екзопланет, а отже й значно розширити карту потенційних місць для пошуку позаземних сигналів.
Хто ж першим зробить відкриття — ми, виявивши інші цивілізації, чи вони, почувши нас? Це питання тепер здається ще актуальнішим. Результати дослідження опубліковані у журналі The Astrophysical Journal Letters.
