Американські та канадські палеонтологи виявили на півночі Аляски фрагменти кісток птахів пізнього крейдяного періоду: як пташенят, так і дорослих особин. Ця знахідка свідчить, що птахи почали розмножуватися в арктичних регіонах на 30 мільйонів років раніше, ніж передбачалося. Полярні зони – територія складних погодних умов. Там спостерігаються довгі холодні зими, які змінюються коротким літом, а сонце може не підніматись над горизонтом днями, тижнями та навіть місяцями.
Здавалося б, такі екстремальні умови мають відлякувати крихких істот. Проте вченим відомо, що в арктичних регіонах мешкає щонайменше 250 видів птахів. Одні, як полярні крачки (Sterna paradisaea), здійснюють міграції на великі відстані до берегів Антарктиди, щоб вивести потомство під «білими ночами» і безперервним денним світлом. Інші, на кшталт білих сов (Bubo scandiacus), залишаються на зиму, витримуючи низькі температури і «полярні ночі».
Вчені вже давно сперечаються: коли саме птахи вперше влаштувалися на цих негостинних землях? У фахівців не вистачало доказової бази, щоби вирішити суперечку. Висувались припущення, що постійні гніздування там почалися приблизно 40-50 мільйонів років тому. Нарешті, точку в цьому питанні поставила команда канадських і американських палеонтологів під керівництвом Лорен Вілсон (Lauren Wilson) з Прінстонського університету в США.
Під час робіт, які Вілсон та її колеги проводили в геологічній формації Прінс-Крік на півночі Аляски, дослідники виявили скам’янілості древніх птахів, як дорослих особин, так і пташенят, що мешкали в «високих» широтах. Це стало першим доказом їхнього гніздування за полярним колом — найдавніші сліди такої поведінки, знайдені на сьогодні.
Прінс-Крік — найпівнічніша наземна екосистема, що утворилася 73 мільйони років тому в пізній крейдяний період. На той час територія нинішньої північної Аляски знаходилася приблизно на 1000—1600 кілометрів ближче до Північного полюса, ніж сьогодні. Тоді клімат, хоч і був трохи тепліший за сучасний, все одно залишався суворим, з прохолодним літом і довгою холодною зимою.
Палеонтологи проводили розкопки взимку за температури мінус 30 градусів Цельсія. Вони витягли зразки стародавнього ґрунту з тонких шарів породи, після чого вивчили їх у лабораторії під мікроскопом. Дослідники працювали із зернами осадових порід діаметром менше двох міліметрів.
В результаті їм вдалося знайти понад 50 фрагментів древніх птахів, багато з яких належали пташенятам або ембріонам, які ще не вилупилися з яєць. Кістки останніх мають характерну губчасту структуру, типову для молодого скелета, що швидко росте. Знахідка такого матеріалу у породах віком 73 мільйони років означає лише одне — в арктичних регіонах птахи справді виводили потомство. Відбувалося це на 30 мільйонів років раніше, ніж передбачалося раніше.
Матеріал виявився досить різноманітним. Залишки належали трьом групам древніх птахів, включаючи представників Ichthyornithes, Hesperornithes та гілки, яка, ймовірно, призвела до появи всіх сучасних видів — Neornithes.
Цікаво, що серед знахідок були відсутні кістки Enantiornis — поширеної та різноманітної групи птахів, яка панувала у крейдяному періоді по всій планеті. Судячи з вивчених зразків, Enantiornis так і не змогли або не встигли колонізувати арктичні регіони. Ймовірно, вони не мали унікальної еволюційної адаптації, що дозволяє виживати в суворих умовах, на відміну від Ichthyornithes, Hesperornithes і Neornithes.
Зазначимо, фрагменти, які виявила команда Вілсон, занадто маленькі. Тобто, за ними неможливо точно встановити, чи справді ці древні птахи жили на півночі сучасної Аляски цілий рік або вони прилітали туди влітку для виведення потомства. широт. Наукова робота опублікована в журналі Science.
