• 3 •
Лавра належить державі, монастир УПЦ орендує там приміщення (фото з сайту ПЦУ)
Тепер релігійні організації, керівні центри яких знаходяться у державах-агресорах, мають в обов’язковому порядку відобразити цей важливий факт у своїх назвах. Дана вимога днями була підтверджена й Конституційним судом України, який визнав правочинним відповідний закон (його номер 2662), ухвалений Верховною Радою України ще 4 роки тому, але відразу ж опротестований певними політичними й релігійними силами. Тому він не діяв. І ось тепер, після рішення КСУ, його все ж треба виконувати.
Зрозуміло, що автори цього закону мали намір змусити перейменуватися передусім Українську православну церкву, яка належить до московського патріархату. Але, певно, добитися цього й зараз буде не просто: голова синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент, заявив, що схвалений Конституційним судом України закон про перейменування не стосується УПЦ, бо її керівний центр, згідно зі статутом, знаходиться в Києві. То що, УПЦ має законні підстави залишити нинішню назву? Прокоментувати слова митрополита Климента «ФАКТИ» попросили провідного наукового співробітника Інституту філософії імені Сковороди НАН України, професора Олександра Сагана, інформує UAINFO.org.
«УПЦ здійснює всі зовнішні стосунки виключно через московський патріархат. Хіба це незалежність?»
— То чи стосується УПЦ закон про перейменування релігійних організацій? — запитую в Олександра Сагана.
— Безумовно, стосується. Перед тим як пояснити, чому, треба сказати про статут УПЦ, на який посилається митрополит Климент. Цей документ було прийнято недавно — наприкінці травня нинішнього року — в ході заходу, який скликали як церковну нараду УПЦ. Але нараду раптом оголосили Собором. Тобто Собор, який має право приймати новий статут, не скликали. Цей важливий факт дає підстави ставити під сумнів чинність нового Статуту. Адже його було схвалено церковною нарадою, якій чомусь надали статус Собору.
Якщо все ж припустити правомочність цього Собору, то у схваленому ним новому статуті записано, що Українська православна церква в своїй діяльності керується Грамотою святішого патріарха Алексія ІІ про дарування незалежності та самостійності УПЦ в її управлінні (ця грамота попереднього патріарха Російської православної церкви була підписана в жовтні 1990 року). УПЦ тоді отримала певні права, близькі до прав автономного управління. І не більше того. Все одно вона лишилася підпорядкованою московському патріархату. Зокрема, в цій Грамоті записано, що всі зовнішні стосунки УПЦ здійснює виключно через московський патріархат. Хіба це незалежність і самостійність? І ще один дуже важливий пункт, який прописаний у Грамоті Алексія: митрополит УПЦ (зараз це Онуфрій) є постійним членом Синоду Російської православної церкви.
Олександр Саган: «УПЦ сама вирішить, яку назву собі взяти. Головне, щоб в новому найменуванні було відображено реальний статус і підпорядкування» (фото з сайту risu.ua)
— Але все ж таки, згідно з новим статутом УПЦ, її керівний центр знаходиться в Києві. Тож на яких підставах можна вимагати від неї змінити назву?
— Такі підстави є. Поясню, які. В законі № 2662, про який ми з вами говоримо, не один, а три критерії, за якими визначається, чи керується та чи інша релігійна організація з-за кордону.
Перший — відображення у статутних документах релігійної організації її залежності від закордонного керівного центру. УПЦ гарячково позбавляється відповідних пунктів у своїх офіційних актах (про що свідчить ухвалення нового статуту). Проте і в ньому чітко вказано на цю залежність — УПЦ продовжує вважати засадничим документом своєї діяльності Грамоту московського патріарха.
.jpeg)
Грамота Алексія II
Другий критерій — це входження її представників в управлінські структури закордонної релігійної організації. Чи підпадає під цей критерій УПЦ? Безумовно. Адже, як я вже сказав, її предстоятель митрополит Онуфрій є постійним членом синоду Російської православної церкви. Онуфрій від цього місця не відмовився і не зробив жодних офіційних заяв щодо свого членства в синоді РПЦ. Те, що він не їздить до москви на засідання синоду та не бере в них участь онлайн, ще нічого не означає. Просто зараз настільки явно «засвічувати» приналежність до РПЦ йому не вигідно.
Але це ще не все: єпископи УПЦ (всі без винятку) є членами архієрейського собору Російської православної церкви. Ясна річ, ніхто з них не відмовився від місць у ньому.
«В УПЦ одне сказали, а про те, що їм не вигідно говорити, промовчали»
— Ви назвали два критерії, за яким визначається, чи керується релігійна організація з-за кордону. Який третій?
— Третій такий: чи є у статутних документах закордонного центру згадки або статті, присвячені релігійній організації, що діє в Україні. У статуті московського патріархату, прийнятому у 2017 році, десятий розділ присвячено Українській православній церкві. У ньому записано чітке формулювання: УПЦ є структурним підрозділом московської патріархії зі статусом «самоуправна із правами широкої автономії». Проте коли уважно прочитати цей розділ, то стає зрозуміло, що «самостійність і незалежність» суттєво урізані. Очільники УПЦ не висловлюють своєї незгоди з цим розділом. Виходить, вони з ним погоджуються?
До речі, нагадаю, що до грудня 2007 року УПЦ офіційно називалась Українська православна церква московського патріархату. Її керівництво пишалось цим. Згадку про приналежність до московського патріархату очільники УПЦ прибрали не через свої переконання, а з практичних кон’юнктурних міркувань. Зокрема, для того, щоб не відлякувати від себе простих вірян, переважна більшість яких має проукраїнські погляди.
— Виходить, УПЦ все ж таки має виконати закон про перейменування?
— Саме так. Коментар митрополита Климентія про те, що керівний центр цієї церкви знаходиться в Києві, — ні що інше, як маніпуляція фактами. Тобто одне сказав, а про те, що не вигідно говорити, промовчав.
Важливо сказати, що ключові ідеї, закладені в закон про перейменування, схвалені Європейським судом з прав людини. Так, у листопаді 2022 року цей суд ухвалив рішення про те, що держави мають право вимагати від тієї чи іншої релігійної організації уточнити назву, якщо її чинне найменування уводить в оману або не відображає реальний статус.
— Назва «Українська православна церква» вводить людей в оману?
— Так, бо фактично ця релігійна організація є структурним підрозділом РПЦ на території України. УПЦ сама вирішить, яку назву собі взяти. Головне, щоб в новому найменуванні було відображено реальний статус і підпорядкування.
— В останній день 2022 року закінчився термін оренди Українською православною церквою храмів Києво-Печерської лаври — Успенського собору та Трапезної церкви. УПЦ просить продовжити оренду. Як ви вважаєте, вона має на це шанси?
— Зараз — ні. Адже після позитивного рішення Конституційного суду України щодо закону № 2662 (закон про назви) усі підрозділи УПЦ, які поки що не виконали закладені у ньому вимоги, мають юридично невизначений статус. Це означає, що їхні статути у частині, в якій йдеться про назву, не є правомочними. Це як паспорт людини, в який не вписано ім'я та прізвище. Звідси питання: з ким держава продовжуватиме договори оренди?
— Це стосується й монастиря УПЦ, розміщеного на території Києво-Печерської лаври?
— Звичайно. Доки УПЦ не змінить назву, вона навіть теоретично не зможе претендувати на оренду Успенського та інших соборів лаври. Так само як і будь-яких інших державних чи комунальних приміщень.
P. S. УПЦ виступила із заявою про те, що Національний заповідник Києво-Печерська лавра відмовив їй у продовженні оренди Успенського собору та Трапезної церкви.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
Факти
Повідомити про помилку – Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter 
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
