Підприємства вже скорочують випуск продукції, а наслідки серпневих атак ще не враховані в статистиці
Українська металургія опинилася під тиском одразу кількох факторів: російських атак, проблем із морською логістикою, обмежень ЄС, дорогих енергії та перевезень. Без рішень держави виробництво може скоротитися щонайменше на 50% до кінця року.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на публікацію Delo.ua.
Український гірничо-металургійний комплекс улітку 2026 року одночасно зіткнувся з російськими ударами, закриттям портів Великої Одеси, новими квотами ЄС, екомитом CBAM, високими цінами на електроенергію та 30-відсотковим підвищенням вантажних тарифів Укрзалізниці.
Як пише видання, зараз йдеться не про відновлення, а про ризик втрати галузі, тож необхідно оперативно ухвалювати рішення на рівні держави
Виробництво вже скорочується
У липні виплавка чавуну в Україні впала на 37,6% у річному вимірі – до 432,2 тис. тонн.
Виробництво сталі скоротилося на 21,3% – до 457 тис. тонн, а прокату – на 30,7%, до 382,7 тис. тонн.
Водночас ці показники ще не повністю враховують наслідки закриття портів Великої Одеси у серпні та російських ударів по великих підприємствах, зокрема "Запоріжсталі" та "АрселорМіттал Кривий Ріг".
Читайте також: Уряд закликають терміново підтримати металургію після удару по "Запоріжсталі"
Президент "Укрметалургпрому" Олександр Каленков допускає, що за підсумками року падіння виробництва в галузі може становити щонайменше 50%.
Експорт опинився під подвійним тиском
Одним із ключових факторів стали нові квоти ЄС. За оцінкою GMK Center, вони скоротили можливості українського експорту приблизно на 60%. Це може призвести до падіння виробництва плоского прокату на 35-40%, а довгого – приблизно на 25%.
Через обмеження галузь уже втратила близько 1,5 млн тонн потенційного експорту. Додатковим бар'єром стало впровадження екомита CBAM, оскільки українські підприємства під час війни мають обмежені можливості інвестувати в декарбонізацію.
Найбільшим логістичним ударом стало закриття портів Великої Одеси. За оцінкою головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, доставка окатків через Гданськ коштує близько 50-60 доларів за тонну. За світової ціни руди близько 93-97 доларів така логістика робить значну частину експорту економічно невигідною.
Дунайські порти та західні переходи не можуть повністю замінити морські маршрути. За оцінкою Каленкова, вони здатні прийняти максимум 20-25% необхідних обсягів.
Галузь очікує рішень від держави
Ситуацію погіршують високі ціни на електроенергію. У певні періоди вони сягали близько 300 євро за МВт·год, тоді як європейські конкуренти працювали за цінами 50-60 євро або отримували державну підтримку.
Із серпня вантажні тарифи "Укрзалізниці" зросли на 30%. Через довші маршрути до західних кордонів внутрішня логістика для частини підприємств фактично подорожчала вдвічі.
Читайте також: Перевезення УЗ до портів: металурги вказали на ризики усереднення тарифної відстані
При цьому внутрішній ринок не здатний компенсувати втрату експорту. Близько трьох чвертей української металургії орієнтовано на зовнішні ринки, тоді як за сім місяців імпорт металопрокату зріс на 23,2%, а його частка на внутрішньому ринку досягла 46,1%.
Тому першочерговим заходом галузь називає:відновлення безпечної роботи морських портів,
Другий актуальний напрям – переговори з ЄС щодо збільшення квот до рівня фактичного експорту 2024-2025 років, а також тимчасове послаблення дії CBAM і торговельних обмежень. Третім напрямом має бути зниження логістичного та енергетичного навантаження: перегляд 30-відсоткового підвищення тарифів УЗ, підтримка залізниці та енергетики коштом партнерів, а також відновлення «ланцюгів солідарності» для транзиту українських вантажів до портів ЄС.
Крім того, галузь потребує страхування воєнних ризиків та зовнішнього фінансування.
За оцінкою авторів матеріалу, для збереження підприємств і трудових колективів може знадобитися від кількох до 10 млрд євро додаткової підтримки. Це дозволило б металургії працювати ще 1,5-2 роки та уникнути масових зупинок.
Нагадаємо, раніше Федерація металургів України закликала уряд терміново вжити заходів для збереження металургійної промисловості, попереджаючи про ризик зупинки підприємств, втрати робочих місць, податкових надходжень і послаблення обороноздатності країни.
