Чому джерело оплати саме по собі не визначає право на ПДВ-пільгу
Оборонні закупівлі давно перестали бути виключно питанням державного замовлення. У цій сфері одночасно працюють українські виробники, імпортери, defence tech-компанії, волонтерські та благодійні організації, міжнародні донори, іноземні уряди, фонди, інтегратори, логістичні оператори й постачальники компонентів.
Про те, на що впливає така ситуація, читайте у колонці Олексія Гнатенка, партнера Juscutum, для РБК-Україна.
Головне:
- Нова консультація Мінфіну. 12 червня 2026 року наказом № 314 Мінфін затвердив Узагальнюючу податкову консультацію щодо застосування ПДВ-пільги для оборонних закупівель.
- Джерело оплати не вирішальне. Пільга з ПДВ не втрачається лише через те, що оплату здійснює іноземна держава, донор чи міжнародний партнер, а не український державний замовник.
- Пільга залежить від чотирьох умов. Право на звільнення від ПДВ визначається правильним товаром, кодом УКТ ЗЕД, статусом кінцевого отримувача та належно оформленими документами.
- Бізнесу варто переглянути договори. Компаніям слід зафіксувати оборонне призначення товару, кінцевого отримувача та передбачити обов'язок надання сертифікатів і підтверджень для захисту пільги під час перевірок.
Чому ПДВ-пільга не стає автоматичною
Податковий режим таких операцій в оборонній галузі має значення не лише для бухгалтерії. Він впливає на ціну контракту, швидкість поставки, переговорну позицію бізнесу, маржинальність та ризик майбутніх претензій з боку податкових органів.
12 червня 2026 року Мінфін наказом № 314 затвердив Узагальнюючу податкову консультацію щодо застосування ПДВ-пільги для окремих оборонних закупівель. Документ стосується режиму звільнення від ПДВ за пунктом 197.23 статті 197 ПКУ, а також за підпунктами 4 та 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Головна ідея консультації така: джерело оплати саме по собі не визначає право на ПДВ-пільгу.
Це важливе уточнення. На практиці оборонні закупівлі часто фінансуються не напряму з українського бюджету. Оплату може здійснювати уповноважена особа іноземної держави, міжнародний партнер, донорська структура або інший суб’єкт, який бере участь у підтримці обороноздатності України. Раніше це створювало податкову невизначеність.
Бізнес міг мати формально оборонний товар, зрозумілого кінцевого отримувача та належну мету поставки, але все одно зіштовхувався з питанням, чи не втратить операція ПДВ-пільгу через те, що платить не український державний замовник?
Мінфін фактично відповів, що не втратить, якщо виконані умови відповідної норми Податкового кодексу.
Для бізнесу це очевидна зміна акценту. Податковий ризик тепер потрібно шукати не в тому, хто перераховує кошти, а в тому, чи правильно оформлено саму операцію.
У консультації Мінфін розглядає три блоки правового регулювання.
Перший, пункт 197.23 статті 197 ПКУ. Він стосується імпорту та першого постачання на митній території України окремих товарів, визначених частиною восьмою статті 287 Митного кодексу України, якщо такі товари використовуються у виробництві товарів оборонного призначення, а замовником є державний замовник у сфері оборони. При цьому пільга не застосовується до товарів походженням з держави-агресора, держави-окупанта або з окупованої території.
Другий, підпункт 4 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ. Він тимчасово, на період воєнного стану та заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, звільняє від ПДВ імпорт і постачання товарів оборонного призначення, якщо вони відповідають визначеним групам, товарним позиціям і підкатегоріям УКТ ЗЕД.
Третій, підпункт 5 цього ж пункту. Він охоплює окремі товари за конкретними кодами УКТ ЗЕД, якщо кінцевим отримувачем за договором або сертифікатом кінцевого споживача є Міноборони, ЗСУ, інші військові формування, правоохоронні органи, добровольчі формування територіальних громад, інші суб’єкти сектору безпеки і оборони або підприємства, які є виконавцями чи співвиконавцями державних оборонних контрактів.
Тобто Мінфін не сказав, що будь-яка поставка для потреб військових автоматично звільняється від ПДВ. Логіка інша. Якщо товар, код УКТ ЗЕД, статус замовника або кінцевого отримувача, договірна конструкція та цільове призначення відповідають Податковому кодексу, тоді джерело фінансування не руйнує право на пільгу.
Це ключовий практичний висновок.
Що це означає для виробників та постачальників
Для українських виробників, імпортерів, інтеграторів та постачальників оборонної продукції консультація Мінфіну знижує один із найбільш болючих ризиків. Якщо в ланцюгу фінансування з’являється іноземний партнер, це не повинно автоматично змушувати бізнес закладати ПДВ у ціну про всяк випадок.
Це може вплинути на переговори. У багатьох оборонних контрактах 20% ПДВ, помилково або надмірно закладені в ціну, можуть зробити пропозицію менш конкурентною. Особливо тоді, коли йдеться про серійні закупівлі дронів, комплектуючих, оптики, засобів зв’язку, РЕБ, РЕР, спеціального обладнання чи товарів подвійного використання.
Але є й зворотний бік. Якщо бізнес застосовує пільгу, він має бути готовий її захистити. Податкова перевірка дивитиметься не на загальну суспільну корисність товару, а на документи, код УКТ ЗЕД, зміст договору, сертифікат кінцевого споживача, походження товару та зв’язок товару з оборонним призначенням.
Саме на цьому етапі виникає проблема. Комерційний відділ продає обладнання для ЗСУ. Юрист описує предмет договору загально. Логіст класифікує товар за кодом, який не збігається з податковою логікою. Бухгалтер потім має пояснювати, чому операція була звільнена від ПДВ.
У defence-контрактах така розірваність небезпечна. Податковий ризик виникає не через відсутність пільги, а через слабку доказову дисципліну.
Що треба змінити в договорах
Бізнесу варто переглянути шаблони договорів для оборонних поставок.
У договорі бажано прямо фіксувати, що товар постачається для оборонних потреб або для використання у виробництві товарів оборонного призначення. Потрібно визначати кінцевого отримувача, якщо це має значення для конкретної норми ПКУ. Варто зазначати код УКТ ЗЕД або порядок його підтвердження.
Потрібно також передбачати обов’язок сторін надати сертифікат кінцевого споживача, лист замовника, підтвердження статусу виконавця чи співвиконавця державного оборонного контракту, інші документи, які пояснюють економічну та правову логіку операції.
Окремо слід прописувати податкові гарантії. Наприклад, щодо походження товару, відсутності зв’язку з державою-агресором, правильності класифікації, цільового використання та документів, які підтверджують право на звільнення від ПДВ.
Що робити з уже укладеними контрактами
Якщо бізнес уже працює з оборонними поставками, варто провести короткий аудит чинних договорів.
Перше питання: чи була пільга застосована там, де для цього були підстави. Якщо ні, можливо, компанія закладала ПДВ у ціну через надмірну обережність або невизначеність щодо джерела фінансування.
Друге питання: чи не застосована пільга занадто широко. Якщо товар лише може бути корисний для війська, але не підпадає під відповідну норму ПКУ, не має належного коду УКТ ЗЕД або кінцевого отримувача не підтверджено документально, ризик залишається.
Третє питання: чи можна захистити вже здійснені операції документами. Якщо договір слабкий, іноді ситуацію частково рятують додаткові угоди, листи замовників, сертифікати кінцевого споживача, технічні специфікації, акти, митні документи, листування, документи про походження товару. Але це потрібно робити не після податкового запиту, а до нього.
Висновок
Узагальнююча консультація Мінфіну № 314 є корисною для бізнесу не тому, що вона створила нову пільгу. Вона дала зрозумілу відповідь на практичне питання, яке часто блокувало або ускладнювало оборонні поставки – іноземне фінансування саме по собі не позбавляє права на звільнення від ПДВ.
Але ця відповідь не скасовує необхідності якісної юридичної роботи.
Для бізнесу в оборонному секторі податкова безпека тепер має будуватися навколо чотирьох речей: правильний товар, правильний код УКТ ЗЕД, правильний кінцевий отримувач та правильні документи.
Все інше, включно з тим, хто саме платить, має значення лише після того, як ці чотири елементи вже підтверджені.
