Перевиробництво сировини через блокування аграрного експорту не рятує від подорожчання харчів
Українські аграрії у вересні реалізували менше половини свого експортного потенціалу. Внутрішні ціни на пшеницю впали нижче собівартості, а склади переповнені зерном. Втім, очікувати дешевого хліба чи соняшникової олії на полицях магазинів не варто.
РБК-Україна дослідило, які продукти можуть трохи стримати зростання цін, а які – точно подорожчають до кінця року і в 2027-му.
Головне:
- Лише 46% експортного потенціалу використали аграрії у вересні: вивезено близько 2,4 млн тонн агропродукції замість необхідних 5 млн тонн.
- Зерно дешевшає, але хліб ні: частка пшениці у вартості хлібини становить лише 10-15%, а здешевлення борошна повністю нівелюється зростанням витрат на пальне, енергію та автопарк.
- Прогноз на осінь-зиму: хліб до кінця року додасть у ціні 3-5%, соняшникова олія практично не подешевшає, а цінники на яйця та курятину коливатимуться з тенденцією до зростання.
- Макроекономічний рикошет: недоотримання близько $2,5 млрд валютної виручки тисне на курс гривні, що прискорює продовольчу інфляцію.
- Загроза на 2027 рік: через збитки фермери економлять на добривах, що може призвести до скорочення посівних площ на 35-40% та падіння врожайності у майбутньому.
Склади забиті зерном, внутрішня ціна пропозиції на пшеницю в Україні становить близько 120-130 доларів за тонну – приблизно на 30% нижче собівартості. Проте буханець в супермаркеті не дешевшає, а вартість олії тримається на високому рівні.
У суспільній думці живе проста логіка: рекордний урожай за зачиненими кордонами має означати дешевий хліб. Проте споживчі ціни поводяться інакше.
"В аграрній економіці є міф: якщо ми велика аграрна країна, то в нас буде дешеве продовольство. Або якщо закриють порти, то ціни на продовольство впадуть… Це неправда – хіба що в дуже невеликій мірі", – запевнив РБК-Україна заступник керівника KSE Агроцентр Павло Мартишев.
Головна цифра, яка руйнує цей міф: у ціні хлібини вартість пшениці становить лише 10-15%. Решта складових вартості – переробка, енергія, зарплати й логістика.
Склади повні, а конкурувати за зерно нікому
Масштаб затору видно з балансу. Пшениці цьогоріч зібрали 26 млн т при внутрішньому споживанні 7-8 млн т. Кукурудзи – 30-32 млн т проти тих самих 7-8 млн т потреби. З 12,5-13 млн т соняшнику заводи мають переробити 11-12 млн т, але з майже 5 млн т олії українці споживають лише 400-500 тис. т на рік.
"Майже на 3,5 роки нам вистачить пшениці за умови, що ми її сіяти не будемо", – пояснив РБК-Україна Олексій Тартаківський з Об'єднання аграрних компаній ПУСК та Всеукраїнської аграрної ради. За його словами, саме тому проблеми з експортом б'ють по цінах: внутрішній ринок не створює конкуренції за сировину, і платити високу ціну немає логіки.
Читайте також: ЄС після вступу України планує обмеження для її аграрної продукції
У вересні з країни вивезли близько 2,4 млн т агропродукції замість потрібних 5 млн т на місяць. Як пояснили РБК-Україна в Мінагрополітики, це – приблизно 46% потенціалу. Асоціація "Український клуб аграрного бізнесу" (УКАБ) називає більшу цифру – 3,04 млн т, що на 41,5% більше, ніж у серпні.
Суперечності тут немає, є різниця в методології. Як пояснив РБК-Україна керівник аналітичного відділу УКАБ Максим Гопка, міністерство рахує масові групи (зернові, олійні, олії та шроти), а УКАБ – усі товари груп 1-24 УКТЗЕД, зокрема м'ясо, молочну продукцію, овочі й цукор.
Пшениця при цьому збиткова для всіх категорій господарств. За середньої собівартості й урожайності збиток оцінюють у 200-250 доларів з гектара.
Найважче тим, хто не має власних складів. Зберігання на сторонніх елеваторах подорожчало на 10-50%. Агрохолдинги не встигли розпродати пшеницю. Тож для кукурудзи може не вистачити місця.
Виходом стають полімерні рукави. Але через поспіх частину зерна – за оцінкою Тартаківського, 3-5% – таки втратять через погіршення якості.
.jpg)
Фото: експорт агропродукції у вересні 2026 року та його частка від потенціалу (інфографіка РБК-Україна) Логістика з'їдає маржу
Порівнювати тарифи з минулорічними некоректно, каже РБК-Україна президент Асоціації міжнародних експедиторів України Віктор Берестенко, змінилася сама схема. Торік зерно йшло через глибоководні порти Великої Одеси. Тепер – через Дунай, західні кордони й Констанцу, з більшою кількістю ланок і перевалок.
Баржування з дунайських портів до Констанци подорожчало з 10-13 доларів за тонну до понад 40 доларів за тонну. Перевалки додають ще близько 30 доларів, ставки на вагони зросли приблизно вдвічі. У середньому логістична складова виросла, за оцінками Віктора Берестенка, на 50-70 доларів за тонну, а для віддалених від Дунаю регіонів – до 80-100 доларів і більше.
До цього додаються черги. На кінець вересня судна до Рені та Ізмаїла чекали проходження Сулінського каналу 12-17 діб. 5 жовтня на виїзд з України стояли 11 542 вантажівки – максимум від початку спостережень АМЕУ. А на пункті пропуску Орлівка – Ісакча очікування перевищує шість діб.
При цьому плата за затримку вантажного транспорту (демередж) для судна дедвейтом близько 6 тис. т становить 6-7 тис. доларів на добу. Тобто приблизно 1 долар на тонну щодня.
"Двотижнева черга додає 15-20 доларів на тонну ще до навантаження. Водночас ціни на тонну пшениці в портах знизилися на 30-40 доларів. Тож логістика фактично поглинає маржу експортера", – каже Берестенко.
Додатковий ризик – безпека. За 5-6 жовтня, за даними АМЕУ, атаковано чотири цивільні судна, одне з них затонуло, загинули двоє моряків. Берестенко очікує зростання страхових премій за воєнні ризики та ставок фрахту.
Читайте також: Польща та Румунія відмовились збільшувати транзит зерна з України
Повідомлення про відмову Польщі й Румунії розширювати транзитні коридори він називає радше "гарячими новинами". Нагадаємо, 20 вересня Україна і Румунія підписали меморандум про надійний транзит. А 6 жовтня домовилися про збільшення кількості поїздів до Констанци. Але проблема в пропускній здатності найслабшої ланки, зокрема в митному оформленні в Констанці.
У Мінагрополітики вважають, що логістика додасть 2-2,5% до ціни базових продуктів (борошно, овочі борщового набору) і 3,5-4% до готових харчових товарів – хліба, молочної та м'ясної продукції, фасованої олії – до кінця листопада.
Фото: ключові маршрути аграрного експорту (інфографіка РБК-Україна) Чому дешевше борошно не зупиняє подорожчання
Президент Всеукраїнської асоціації пекарів Олександр Тараненко пояснив РБК-Україна механіку на цифрах. Пшениця дешевшає, але борошно – не на ті самі відсотки, бо в млинів теж ростуть витрати. За останні місяці воно подешевшало приблизно на 15%.
"Частка борошна в собівартості хліба – грубо кажучи – третина, близько 35%. Тобто падіння цін на борошно на 15% вплинуло на собівартість десь на 5%", – каже він.
Проте це єдина стаття, що подешевшала. Усі інші витрати навпаки збільшилися.
Наприклад, середній хлібзавод в обласному центрі обслуговує 1,5-2 тис. точок доставки і споживає близько 60 т дизпалива на місяць. "Паливо ж подорожчало не на 5%, а суттєво більше", – зауважує Тараненко.
Одна нова хлібовозка коштує понад 2 млн гривень і може об'їхати 20-30 точок, тож для 2 тис. магазинів потрібно щонайменше 60 авто. Заміна масла на СТО коштувала до 5 тис. гривень, тепер – близько 8 тис. грн. Зростають в ціні також енергоресурси, зарплати й упаковка.
"Собівартість же хліба насправді не зменшилась, а навіть трошки збільшилась", – підсумовує Тараненко.
До того ж ціни реагують асиметрично. Млин працює в парі з елеватором і тримає запас зерна – мінімум на місяць, а в сезон закупівлі й на півроку. Тому здешевлення ринку доходить до борошна із затримкою до місяця.
Подорожчання ж закладають у ціну за два-три дні. Мартишев формулює це так: ціни на сировину і зростають, і знижуються, а ціни на готову продукцію рухаються лише в один бік.
При цьому Тараненко не погоджується з деякими прогнозами здорожчання соціального хліба до кінця року, що лунали у медіа.
"Це далеко не 20% і навіть не 8% – це зростання десь від 3% до 5%", – запевнив він РБК-Україна.
Фото: динаміка ціни житнього та житньо-пшеничного хліба (інфографіка РБК-Україна) Бакалія під тиском: олія, яйця, курятина, м'ясо
Олія. Закупівельні ціни на насіння соняшнику просіли до 18-20 тис. грн/т, але на полицях це навряд чи відобразиться.
У Мінагрополітики називають три причини таких справ:
- дорожчі переробка й логістика;
- зростання вартості електроенергії та пального;
- високі світові ціни на нерафіновану олію.
Генеральний директор асоціації "Укроліяпром" Степан Капшук запевнив РБК-Україна, що без морського коридору виробництво доведеться скорочувати. Замість 500 тис. тонн соняшникової олії країна виведе, "дай Боже", 300 тис. тонн, плюс 50-60 тис. тонн ріпакової та соєвої.
"Неможливо активно купувати сировину, якщо немає розуміння, чи вдасться вивезти готову продукцію. Така ситуація стримує ринок. Зараз не можна сказати, що ціни вже пішли вниз", – зазначив Капшук.
Асоціація просить уряд дати пріоритет вивезенню олії. Адже один вагон олії дає в сім разів більше валютної виручки, ніж вагон зерна. До того ж сезон переробки запізнюється на два-три тижні через погоду.
Фото: Середня ціна рослинної олії в роздріб (інфографіка РБК-Україна)
Яйця й курятина. За даними Держстату, яйця за рік подешевшали на 24,1%, проте наприкінці серпня почали дорожчати.
Виконавчий директор Союзу птахівників України Сергій Карпенко пояснив РБК-Україна це сезонністю. Мовляв, близько 45% ринку займають домогосподарства, які восени скорочують виробництво.
До того ж, оптові ціни травня-серпня були нижчі за собівартість. Тож восени виробники відновлюють прибутковість.
Корми займають приблизно 70% собівартості тваринництва. І дешевий фураж трохи допомагає, але не перекриває дорожчі паливо, генератори під час відключень та імпортні ветпрепарати.
"Зниження цін на зернові і продукти переробки олійних дещо зменшило собівартість виробництва, однак ріст цін на інші складові, і в першу чергу логістичні витрати, залишає загальну собівартість готової продукції на високому рівні", – зазначив Карпенко. Його прогноз до кінця року – постійні коливання роздрібних цін.
М'ясо. За словами Мартишева, ціни на курятину й свинину можуть дещо стабілізуватися. Цикл у курятини – 45 днів, у свинини – 11 місяців. Але загального падіння цін він не очікує, бо в тваринників також дорожчають персонал, електрика й опалення.
А в концентрованих галузях, як-от цукор і молоко, частка сировини в ціні й так менша. Тому дешевше зерно там відчувається ще слабше.
Макроекономічний рикошет: валюта, курс, імпорт
Є й зворотний бік. Нацбанк ще у липневому інфляційному звіті оцінював втрати валютної виручки через обмеження експорту приблизно у 2,5 млрд доларів. Мартишев вважає, що саме цей ефект вплине на економіку сильніше за здешевлення сировини.
"Із двох ефектів – зниження цін через те, що багато зерна, і підвищення цін через те, що ми не доотримуємо валютну виручку, – другий сильніший", – запевняє експерт. Адже все це зерно українці не з'їдять – більшість його кормове.
"Ми не експортуємо зерно – гривня слабка – зростає продовольча інфляція", – пояснив він логіку процесу.
Зменшення експорту і скорочення валютних надходжень може тиснути на курс. З іншого боку, надходження міжнародної допомоги в золотовалютні резерви частково компенсує цей тиск, розповіла РБК-Україна старша економістка Центру економічної стратегії Наталія Колесніченко.
"Суттєвої девальвації я не очікую. Завдяки практично рекордним резервам у НБУ є всі важелі утримувати стабільність валютного ринку. Але через структурний дефіцит валюти курс поступово – хоча і керовано та незначно – девальвуватиме", – зазначила вона.
Економістка нагадала, що девальвація гривні прямо і швидко відображається на цінах імпортованих товарів: риба, цитрусові, екзотичні фрукти. Водночас загальний ефект на інфляцію менший, ніж 1:1. За дослідженням НБУ 2020 року, девальвація на 1% додає до інфляції лише 0,22 відсоткового пункта. Зараз вплив може бути трохи вищим через більшу частку імпорту.
Міна уповільненої дії: що буде у 2027 році
Поки склади повні, справжній удар відкладено. Мартишев нагадує: на відміну від 2022 року, коли удар по портах припав на лютий і більшу частину врожаю вже вивезли, цього разу порти постраждали під час збирання озимих, а попереду ще великий урожай кукурудзи.
За його словами, фермери здебільшого будуть у збитках, а частина збанкрутує. "Багато фермерів зараз настільки економлять, що посіяли озиму пшеницю й не вносять добрив, як зазвичай. Що проросте до весни – те проросте", – каже він.
Навесні ж вони вирішуватимуть, чи підживлювати посіви, залежно від долі портів. Якщо порти залишаться закритими, ціна буде дуже низькою, а це закладає скорочення врожайності.
Читайте також: Кабмін ухвалив екстрене рішення для аграріїв через атаки РФ на порти
Скорочення площ на 35-40% під урожай 2027 року – негативний сценарій, який може реалізуватися навесні, якщо проблеми з експортом збережуться, вважає Максим Гопка. Під найбільшим ризиком кукурудза, ячмінь і частково пшениця; соняшник, соя та ріпак стійкіші.
Дефіциту на внутрішньому ринку не буде завдяки великим перехідним запасам. Але через недовнесення добрив і засобів захисту може впасти врожайність.
До того ж, збитки фермерів матимуть і соціальний вимір.
"Сповільнення зростання доходів населення – не лише через обмежені ресурси агровиробників – зазвичай стримує споживчий попит і роздрібну торгівлю, – додає Наталія Колесніченко. – У міжсезоння в регіонах, де сільське господарство домінує, попит справді може послабитись".
Водночас скорочення зарплат в агросекторі, на її думку, зараз малоймовірне. Адже тривають жнива, а з 1 вересня підвищено вимоги до зарплат при бронюванні.
Крім того, в економіці зберігається брак кадрів. Середні зарплати продовжують швидко зростати. У серпні 2026-го вони були на 23% вищими, ніж роком раніше. Це може частково компенсувати потенційно нижчі доходи працівників агросектору.
Потреба аграріїв в обігових коштах до весни сягає 300–350 млрд гривень, заявляв раніше міністр аграрної політики та продовольства Тарас Висоцький. Тож без підтримки їм вистачить грошей приблизно до Нового року.
У Мінагрополітики розраховують на компенсаційний пакет ЄС у 1,1 млрд євро. А як запасний варіант тримають:
- розширення програми "5-7-9%" (ліміт уже збільшено до 80 млрд гривень, ставку для обігових коштів знижено до 10%);
- зміну структури посівів на користь олійних і нішевих культур;
- розвиток внутрішньої переробки.
Мартишев пропонує довгі дешеві кредити під заставу зерна. На елеваторі воно зберігається два роки й довше. Тож можна вичікувати нормальну ціну.
Питання – відповіді (FAQ):
– Чи подешевшає хліб?
–Ні. Борошно складає лише близько 35% собівартості, і його здешевлення з запасом перекрили інші витрати. Прогноз до кінця року: +3–5%.
– Чи подешевшає соняшникова олія?
– Майже ні. Падіння цін на насіння нівелюють логістика, енергія та невизначеність експорту.
– Що буде з яйцями та курятиною?
– Дешевий фураж трохи стримує, але сезонність і генератори штовхають ціни вгору. Очікуємо коливання з тенденцією до підвищення.
– Чи варто робити запаси?
– Ні. Ажіотажний попит лише розжене ціни.
– Що буде у 2027 році?
– Високий ризик скорочення посівів і врожайності, а отже можливий стрибок цін на внутрішньому ринку, навіть якщо склади зараз повні.
– Що стримує ціни від ще швидшого зростання?
–Саме внутрішній надлишок сировини працює як амортизатор під тиском логістики й інфляції.
