Експортери не мають вибору і погоджуються на умови
Після розвантаження вантажу в африканському порту місцева влада раптово заявляє про проблеми з якістю – і вимагає вдвічі знизити ціну або забрати зерно назад.
Про це йдеться у матеріалі РБК-Україна "Пастки сірої зони. Як портовий шантаж і пірати знищують український експорт в Африці".
Пастка після розвантаження
Українські зернові компанії, що працюють на африканських ринках, дедалі частіше стикаються зі схемами правового тиску, каже президент "Української аграрної конфедерації" Леонід Козаченко.
У регіонах із найгострішою потребою в продовольстві нерідко діють непрозорі держструктури, які нехтують міжнародним правом.
Поширена схема виглядає так: вантаж прибуває в порт, його розвантажують – і лише після цього місцева влада оголошує про "невідповідність якості". При цьому міжнародні сертифікати SGS, визнані в усьому світі, просто ігнорують.
Як це виглядає на практиці
"Вони говорять: "У нас за вказівкою нашого лідера тільки державна лабораторія перевіряє, тому ми перевірили, а це зовсім не те, що ми хотіли. Або ви вдвічі зменшуєте вартість, або забирайте свою продукцію назад"", – розповідає Козаченко.
Він уточнює, що все це відбувається вже після того, як товар опинився у їхньому порту.
Банки блокують оплату
Паралельно місцеві банки, підконтрольні урядам, відмовляються відкривати акредитиви і заморожують платежі українським компаніям.
Експортер у такій ситуації опиняється у глухому куті:
- щодня за простій судна нараховується штраф у десятки тисяч доларів;
- везти вантаж назад через пів світу – фінансовий крах;
- єдиний вихід – погоджуватись на умови і віддавати зерно за безцінь.
Нагадаємо, раніше РБК-Україна писало, що Росія будує продовольчу залежність африканських країн від власного зерна, активно витісняючи конкурентів з ринку.
Тим часом ще у 2023 році Росія почала масштабне постачання зерна до Африки, поступово нарощуючи вплив у регіоні за рахунок субсидованих цін і двосторонніх угод.
