Нове дослідження показує , що невловима дев’ята планета, яка, за теорією, ховається десь у далекій частині Сонячної системи, може й не бути планетою. Натомість те, що ми припустили за масивний об’єкт, може бути доказом того, що гравітація не працює так, як ми думали. Але нова теорія не всім подобається.
Гіпотеза дев’ятої планети, вперше запропонована в 2016 році, стверджує, що незвичайні орбіти об’єктів у поясі Койпера за Нептуном, які, здається, віддаляються від Сонця, можна пояснити наявністю невідкритої дев’ятої планети до 10 разів масивніше Землі. Відтоді астрономи шукають дев’яту планету. Однак, незважаючи на те, що вони обшукали майже половину нічного неба, вони поки що вийшли з порожніми руками.
У новому дослідженні, опублікованому 22 вересня в The Astronomical Journal, дослідники запропонували інше пояснення гравітаційних аномалій, які спостерігаються у зовнішній частині Сонячної системи, — що аномалій немає. Натомість команда показує, що невідповідності повністю зникають при застосуванні альтернативної концепції гравітації, відомої як модифікована динаміка Ньютона (MOND).
Другий закон Ісаака Ньютона стверджує, що гравітація, яка тягне об’єкт, обернено пропорційна відстані між об’єктом і об’єктом, який його тягне, тобто сила тяжіння слабшає, коли відстань між двома об’єктами збільшується. Але MOND змінює це і припускає, що після певної відстані гравітаційне тяжіння прямо пропорційне відстані, тобто сила гравітаційного тяжіння не падає так швидко на великих відстанях. Це свідчить про те, що об’єкти, які обертаються навколо більших об’єктів на великих відстанях, наприклад зірки на околицях спіральних галактик, таких як Чумацький Шлях, відчуватимуть більший гравітаційний потяг, ніж передбачає другий закон.
Таким чином, за даними MOND, об’єкти поясу Койпера насправді притягує решта нашої галактики, а не невідкрита планета.
Дослідники були здивовані своїми висновками. Початковою метою їхнього дослідження було «виключити» MOND як можливе пояснення дев’ятої планети. Однак, коли вони застосували його до проблеми, здавалося, що це ідеально вирішило проблему.
«MOND справді добре пояснює спостереження галактичного масштабу», — сказав у заяві автор дослідження Харш Матур, фізик-теоретик з Університету Кейс Вестерн Резерв в Огайо . «Але я не очікував, що це матиме помітний вплив на зовнішню частину Сонячної системи».
MOND вперше був запропонований у 1983 році як альтернатива темній матерії — невидимим частинкам невідомого походження, які, за даними NASA, нібито становлять 27% усієї матерії у Всесвіті . Темна матерія була запропонована для пояснення «проблеми відсутності маси», яка виникла, коли астрономи зрозуміли, що самі по собі зірки та планети не можуть пояснити спостережуване гравітаційне тяжіння галактик. Але MOND припускає, що якщо віддалені об’єкти зазнають більшого гравітаційного тяжіння, то, можливо, бракує не так багато маси, як ми спочатку думали.
Однак MOND не може пояснити всю відсутню масу Всесвіту і, таким чином, не може повністю виключити ідею темної матерії. Інші дослідження показали, що для узгодження MOND з квантовою механікою та теорією відносності до існуючих теорій потрібно додати «дивні» речі , і деякі з цих доповнень є проблематичними. Джерело
