Гренландська акула любить залишатися поруч, за деякими оцінками, тривалість життя становить понад 500 років, і нове дослідження ДНК акули дало дослідникам життєво важливі підказки до секрету її довголіття. У першій детальній карті геному гренландської акули (Somniosus microcephalus) дослідники під керівництвом Токійського університету виявили генетичні ознаки, які захищають від раку, зменшують запалення та сприяють відновленню ДНК.
Півтисячоліття — це значний проміжок часу, якщо врахувати, що сьогодні можуть плавати гренландські акули, які народилися в епоху Галілея та Шекспіра. Отримані результати можуть допомогти в майбутніх дослідженнях тривалого та здорового життя.
«Ці геномні аналізи пропонують нове уявлення про молекулярну основу виняткового довголіття гренландської акули та підкреслюють потенційні генетичні механізми, які могли б стати основою для майбутніх досліджень довголіття», — пишуть дослідники у своїй статті. Дослідники зібрали зразки тканин спійманої самки гренландської акули, перш ніж випустити її назад у дику природу. Використовуючи високоточне секвенування, команді вдалося ідентифікувати 86,5 відсотка очікуваного генома, що кодує білок акули.
У цієї акули було більше копій генів, які сприяють відновленню ДНК і імунній функції, ніж у видів з коротким життям. Те саме стосується генів, що керують передачею сигналів NF-κB, що пов’язано зі збереженням клітин у цілості та їх функціонуванні, а також зі зменшенням запалення. Дослідники виявили, що мутації в генах, пов’язані з припиненням росту та поширення раку, також відіграють певну роль у тривалості життя акул.
«Ми припускаємо, що класичний сигнальний шлях NF-κB є вирішальним для виняткової довголіття S. microcephalus, оскільки він регулює клітинну проліферацію, міграцію, відновлення ДНК, апоптоз та імунну відповідь, які тісно пов’язані із запаленням, раком і аутоімунними захворюваннями», – пишуть дослідники.
Ці вражаючі риби можуть досягати довжини понад 6 метрів (майже 20 футів) і важити понад 1000 кілограмів (2205 фунтів). Вони не досягають репродуктивної зрілості до глибокої старості в 150 років, що робить їх вразливими до тиску навколишнього середовища та діяльності людини. Глибше розуміння геному акули має розкрити більше про S. microcephalus і те, як він живе, а звідси допоможе нам захистити вид. Наслідки дослідження також виходять далеко за межі акул: вивчення генетичної основи їхнього довгого життя може дати інформацію, яка покращить наше здоров’я та тривалість життя.
«Майбутні дослідження мають включати секвенування кількох особин із різних морських регіонів, щоб більш детально прояснити глобальну динаміку населення», — пишуть дослідники. «Збірка геному, яку ми сконструювали, безсумнівно, слугуватиме важливою еталонною послідовністю для майбутніх досліджень». Дослідження ще не опубліковано в рецензованому журналі, але доступне на сервері препринтів bioRxiv.
