Нове дослідження показало, що 28 найбільш густонаселених міст Сполучених Штатів, включаючи Нью-Йорк, Чикаго, Даллас і Денвер, просідають зі швидкістю від двох до десяти міліметрів (від 0,08 до 0,4 дюйма) на рік.
Використовуючи супутникові радіолокаційні вимірювання, команда дослідників з Вірджинського політехнічного інституту та Державного університету розробила карти високої роздільної здатності просідання землі у великих містах США. У кожному з 28 досліджених міст просідало щонайменше 20% міста; у 25 містах просідало щонайменше 65% землі.
Найбільші темпи просідання спостерігаються в містах Техасу, серед яких лідирує Х’юстон. Там близько 40% міста просідає зі швидкістю понад 5 міліметрів (0,2 дюйма) на рік, тоді як 12% міста просідає зі швидкістю 10 міліметрів (0,4 дюйма) на рік. Просідання ґрунту не є рідкістю у всьому світі, багато районів просідають через природні геологічні процеси. Однак команда Вірджинського політехнічного інституту дійшла висновку, що 80% просідання ґрунту в містах США спричинено видаленням ґрунтових вод для використання людиною. І зі зростанням міст ця проблема може ще більше загостритися.
Хоча просідання, безумовно, становить ризик для прибережних міст, яким також загрожує підвищення рівня моря, що посилюється антропогенною зміною клімату, воно також ставить під загрозу міста у внутрішніх районах, роблячи їх більш схильними до повеней. Крім того, нерівномірне просідання по місту може дестабілізувати будівлі та інфраструктуру.
«Прихований характер цього ризику означає, що інфраструктура може бути непомітно пошкоджена з часом, а пошкодження стануть очевидними лише тоді, коли вони серйозні або потенційно катастрофічні», – заявив Манучер Ширзаї, доцент Лабораторії спостереження за Землею та інновацій Вірджинського політехнічного інституту.
Хоча ми не можемо повністю зупинити просідання ґрунту під міськими районами, ми можемо працювати над його пом’якшенням. Згідно з дослідженням, можливі кроки, які можна вжити, включають покращення моніторингу просідання ґрунту, перегляд політики управління ґрунтовими водами та планування стійкості інфраструктури. Дослідження було опубліковано 8 травня в журналі Nature Cities.
