Археологи виявили писанку у 2013 році, коли будівельники натрапили на середньовічну криницю під час ремонту будинку у Львові, місті на заході України. Колодязь спочатку використовувався для збору підземних вод, повідомляє Рятівна археологічна служба Інституту археології НАН України. Але після великої пожежі у Львові 1527 року, яка знищила більшу частину міста, криницю використовували як вигрібну яму.
Писанку вкладали у товстий шар деревного вугілля разом із керамічним посудом; дрібний посуд; а також шкіряні, дерев’яні та металеві предмети, що свідчить про те, що ці предмети могли бути зметені в невикористаний колодязь під час очищення після пожежі. Дивно, але пошкодження яйця було незначним; лише близько 0,31 квадратних дюймів (2 квадратних сантиметрів) загальної площі було втрачено.
Українські писанки, як правило, створюють у техніці воскостої. Цим способом віск «виписують» декоративний візерунок на поверхні яйця, яке розписують чи фарбують. Потім віск видаляють, відкриваючи світлу шкаралупу яйця, яке у випадку львівської писанки є качиним.
Практика декорування керамічних яєць або куль налічує багато століть. Археологи знайшли в Україні керамічні писанки, датовані XII століттям, що свідчить про давність практики в цій країні. А деякі дослідники стверджують, що прикрашені яйця налічують кілька тисячоліть, походять від Кукутені-Трипільської культури кам’яного віку в Центральній Європі, ймовірно, як символ природи та відродження. Але ця язичницька традиція з часом була поглинена християнством, і яйце стало символом порожньої гробниці та воскресіння Ісуса Христа.
У сучасній Україні прикрашання писанок є важливою національною традицією. У 2024 році ЮНЕСКО включило українське писанкарство до нематеріальної культурної спадщини людства, вшановуючи багатовікову практику. Нині львівська писанка зберігається в Музеї писанки в Коломиї, де представлено багато цих символів давньої української традиції розписування яєць. Джерело
